Матеріали для ремонту обладнання

Системи і методи ремонту обладнання

Виділяють дві системи ремонту обладнання:

1) Система планово-попереджувального ремонту.

2) Система ремонту за потребами.

Системою планово-попереджувального ремонту (ППР) обладнання називається сукупність запланованих організаційних і технічних заходів за доглядом, наглядом, обслуговуванням і ремонтом обладнання з метою запобігання прогресивно наростаючого зносу, попередження аварій і підтримки обладнання в постійній експлуатаційній готовності.

Суть системи ППР заключається в проведенні через певне число годин роботи агрегату профілактичних оглядів і різних видів планових ремонтів, чергування і періодичність яких визначається призначенням агрегату, його особливостями, розмірами і умовами експлуатації.

Основними завданнями системи ППР є зниження витрат ремонт і підвищення якості ремонту.

Система ППР обладнання включає наступні види робіт:

1) Технічне обслуговування (ТО) — це комплекс операцій, спрямованих на підтримання працездатності обладнання при використанні за призначенням, зберіганні та транспортуванні.

В процесі ТО операції, які періодично повторюються, — огляди, перевірки на точність та інші, — регламентовані, виконуються за наперед складеним графіком.

Крім того, щоденне спостереження за станом обладнання, дотриманням правил його експлуатації, усунення дрібних несправностей неперервно виконують виробничі робітники, слюсарі, електрики та ін. Деякі операції можуть бути суміщені в часі, наприклад, зміна масла з оглядами. Перевірку точності обладнання виконує персонал відділів технічного контролю і головного механіка.

2) Планові ремонти, які за змістом робіт і трудомісткістю поділяються на:

2.1. Поточний ремонт (малий) — здійснюється в процесі експлуатації для гарантованого забезпечення працездатності обладнання.

Під час цього ремонту замінюються і відновлюються окремі частини (деталі) обладнання і виконується регулювання його механізмів.

Метою такого ремонту є забезпечення працездатності до чергового планового ремонту.

В процесі поточного ремонту замінюють окремі зношені або зламані деталі, ліквідовують дефекти шляхом регулювання, виконують кріпильні роботи і т.д.

2.2. Середній ремонт — це ремонт, при якому ремонтують окремі вузли, замінюють і відновлюють основні зношені деталі, збирають, регулюють і випробовують під навантаженням.

2.3. Капітальний ремонт здійснюють з метою відновлення роботи обладнання і відновлення повного ресурсу.

При капітальному ремонті виконується повний комплекс робіт, які забезпечують відновлення техніко-економічних і експлуатаційних параметрів машини: точності, жорсткосі, швидкості, продуктивності.

Капітальні ремонти пов’язані з повним розбиранням обладнання, але ,якщо це можливо, його не знімають з фундамента.

Доцільно поєднувати капітальний ремонт з модернізацією. У процесі модернізації верстати отримують нові експлуатаційні властивості: швидкість, потужність, автоматизацію управління та інші.

Вся система ППР має профілактичну суть, що полягає в забезпеченні безаварійної роботи обладнання, сприяти підтриманню його в стані експлуатаційної готовності і зменшенню виробничих втрат.

Непланові (аварійні) ремонти — це такі, які викликані відмовами і аваріями в роботі обладнання.

При добре організованій системі обслуговування, ремонту і високій кільтурі експлуатації непланові ремонти, як правило, не виникають.

Система ремонтів за потребами:

Ремонт і ТО в залежності від характеру і умов експлуатації обладнання може виконуватись різними організаційними методами:

1) Післяоглядовий метод.

При системі післяоглядових ремонтів за наперед розробленим графіком виконуються огляди обланання, в процесі яких встановлюється його стан і складається відомість дефектів. На підставі даних огляду визначають термін і зміст наступного ремонту. Цей метод не базується на нормативах стійкості деталей, механізмів і тому не дозволяє об’єктивно встановлювати обсяги ремонтних робіт. Він був початковим етапом системи ППР і використовується для вузького кола обладнання, що працює в стабільних умовах.

Читайте также:  Ремонт внутридомовых инженерных систем при капремонте

2) Метод стандартних ремонтів.

При методі періодичних ремонтів плануються і за графіком виконуються огляди і ремонти обладнання: зміст робіт чергового ремонту планується, але коректується за даними попередніх оглядів.

Цей метод став можливим до впровадження при наявності нормативів, необхідних для визначення періодичності чергування заходів системи ППР: послідовності і періодичності робіт з обслуговування і ремонту, їх трудомісткості, потреби в запасних частинах і в матеріалах.

Цей метод знайшов широке використання в машинобудуванні. Нормативна її частина покладена в основу „Єдиної системи ППР і раціональної експлуатації технологічного обладнання машинобудівних підприємств”.

3) Метод періодичних ремонтів.

При методі стандартних ремонтів їх обсяг і зміст плануються і виконуються строго за графіком, незалежно від стану обладнання. Цей метод базується на точно встановлених нормативах і застосовується для обладнання, непланова зупинка якого недопустима, так як може привести до аварій (мостові крани, ескалатори).

При цьому методі зростають витрати на ремонти, а також у зв’язку із недовикористанням ресурсу деталей, тому область використання такого методу ремонтів обмежена.

Метод стандартних ремонтів передбачає строго регламентований термінами вихід обладнання в ремонт і заміну певних деталей (механізмів), незалежно від стану обладнання; виконання ремонту за наперед розробленими картами, які визначають зміст робіт, їх обсяг і прийоми виконання всіх ремонтних операцій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Источник

Обладнання для ТО і ремонту автомобілів

Для підвищення продуктивності праці при ТО й ремонті автомобілів — одночасного виконання робіт зверху (двигун, електрообладнання), знизу (трансмісія, підвіска) та збоку (колеса, гальмові механізми) — використовують підйомно-оглядове, транспортувальне обладнання й споруди.

Підйомо-оглядове обладнання та споруди поділяють на: основні;допоміжні.

До основнихпідйомно-оглядового обладнання й споруд належать: оглядові канави; естакади; підйомники; перекидачі; до допоміжних:домкрати; гаражне обладнання тощо.

Оглядові канави забезпечують доступ до автомобіля знизу. В нішах стін канав установлюють низьковольтні світильники. Канави мають вентилюватися та обігріватися повітрям з температурою 16. 25 °С. Для видаляння відпрацьованих газів передбачають витяжну вентиляцію. Канави залежно від призначення обладнуються підйомниками, пересувними лійками для зливання відпрацьованої оливи та пристроями для заправляння мастильним матеріалом, охолодною рідиною.

Естакади – це металеві, залізобетонні або дерев’яні колійні мости, розташовані на 0,7. 1,4 м вище від рівня підлоги, з рампами, що мають уклон 20. 25° для під’їзду та з’їзду автомобіля.

Підйомники піднімають автомобіль над підлогою на потрібну висоту для зручності виконання робіт. За типом механізму підйомники поділяють на електромеханічні та гідравлічні.

Стаціонарні електричні й гідравлічні підйомники бувають: одно, дво, три та шестистоякові.

Канавні підйомники застосовують для вивішування переднього або заднього моста автомобіля під час виконання робіт у канаві. Вони мають підвищену вантажопідйомність, забезпечують доступ до агрегатів автомобіля знизу й вільний прохід уздовж канави.

Перекидачі призначаються для бічного нахилу (до 50°) автомобіля під час обслуговування його знизу. Так забезпечується зручний доступ до днища. Перед перекиданням з автомобіля знімають акумулятор і герметизують отвір у пробці головного гальмового циліндра. Перекидання виконують у бік, протилежний розташуванню горловини паливного бака й оливозаливної горловини двигуна.

До підйомно-транспортувального стаціонарного обладнання належать: кран-балки; талі; конвеєри тощо.

Кран-балки вантажопідйомністю 1. 32т призначаються для переміщання вантажів у приміщенні вниз, угору, вздовж і впоперек.

Талі з найменшим радіусом закруглення 1,5м, що пересуваються по підвісних однорейкових коліях, мають вантажопідйомність 0.25. 1т і дають змогу переміщати вантаж униз, угору та в напрям рейкових колій.

Конвеєри використовують для переміщання автомобілів у разі організації ТО потоковим методом. За способом передачі руху автомобіля конвеєри бувають: штовхальні; несучі; тягнучі.

Штовхальний конвеєр переміщує автомобіль за допомогою штовхального візка, що впирається в передній або задній міст чи заднє колесо.

Несучий конвеєр становить замкнений транспортувальний ланцюг, який рухається по напрямних коліях за допомогою приводної станції. Автомобіль установлюють на транспортувальний ланцюг або підвішують за передній та задній мости.

Тягнучий конвеєр становить замкнений ланцюг, розташований уздовж потокової лінії обслуговування автомобіля знизу або зверху. Автомобіль за передній буксирний крюк чіпляють до тяглового ланцюга за допомогою захвата, й він котиться на своїх колесах. У кінці конвеєра захват автоматично відчеплюється.

Обладнання для мащення та заправляння автомобіля використовують під час виконання ТО різних видів. На потоковій лінії обладнують спеціалізований пост для заміни мастильного матеріалу в агрегатах автомобіля та дозаправляння його охолодною рідиною й повітрям.

Мастильне обладнання призначається для подавання рідких (моторних і трансмісійних), а також консистентних мастильних матеріалів і залежно від механізму привода буває: електричне; пневматичне; механічне.

Стаціонарна автоматична оливороздавальна колонка з електричним приводом для разового відпускання й обліку загальної витрати виданого мастильного матеріалу (рис. 27, а) працює так. Після пуску електродвигуна -2 (рис. 27, б), коли клапан роздавального крана за критий, олива насосом подається в повітряно-гідравлічний акумулятор 3 створюючи там тиск 15 МПа, який контролюється манометром 4. Після відкриття клапана роздавального крана мастильний матеріал надходить під тиском повітря у повітряно-гідравлічному акумуляторі 3.

Рис. 27 Стаціонарна автоматична оливороздавальна колонка з електричним приводом:

а — загальний вигляд; б— схема (У — насос; 2

електродвигун; 3 — повітряно-гідравлічний акумулятор; 4 — манометр; 5 — реле тиску; 6 — кран; 7 — лічильник оливи)

Коли тиск у системі знижується до 8 МПа, автоматично вмикається електродвигун, і мастильний матеріал нагнітається насосом. Витрата мастильного матеріалу визначається лічильником 7. Пневматичний оливо давальний пристрій для подавання рідких мастильних матеріалів (рис. 28)складається з бака і, насоса 2 з пневматичним двигуном, барабана 3 із самонамотуваним шлангом і роздавального пістолета 4. Насос 2 й бак 1 установлюють в окремому приміщеній, що обігрівається, а барабан 3 — на механізованому посту централізованої подачі мастильного матеріалу до автомобіля.

Для збирання відпрацьованого мастильного матеріалу використовують стаціонарні або переносні резервуари з приймальними лійками. Баки розмішують у підвальному приміщенні. Приймальні лійки монтують безпосередньо на постах мащення, в канаві або біля підйомника. Трубопроводи до лійок виконують із шарнірними з’єднаннями або у вигляді гнучких шлангів. Лійку можна легко встановити в потрібному положенні під отвором для зливання мастильного матеріалу.

Заправляння агрегатів автомобілів трансмісійними мастильними матеріалами здійснюють уручну з роздавального бака або механізованим способом з використанням стаціонарної електромеханічної установки. Подають мастильний матеріал із стаціонарного бака шестеренним насосом з електроприводом.

Рис ,28.Схема пневматичного оливороздавального пристрою:

1 — бак; 2 — насос; 3 — барабан; 4 — пістолет

Для подавання консистентного мастильного матеріалу застосовують солідолонагнітачі (рис. 2.9 ). Мастильний матеріал за допомогою мішалки 2та шнека 3 подається з бункера крізь сітчастий фільтр 4до плунжерної пари насоса високого тиску. Шнек розпушувача й кулачок 5 плунжера обертаються від електродвигуна 8 через шестеренчастий редуктор 9. Реле тиску 7 забезпечує автоматичне вимикання двигуна в разі перевищення тиску 25 МПа та пуск двигуна, коли тиск в лінії знизиться до 12 МПа. Тиск подачі мастильного матеріалу регулюють спеціальним пристроєм.

Рис.29 Схема електромеханічного солодолонагнітача

1 — бункер, 2 — мішалка, 3- шнек, 4 — сітчастий фільтр, 5 — кулачок плунжера, 6 — плунжерна пара насоса високого тиску, 7 — реле тиску, 8 — електродвигун, 9 — шестеренчастий редуктор.

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Источник

Для ремонту обладнання

Розрахунок потреби в основних і допоміжних матеріалах

Кошториси витрат на ремонт устаткування

Планування витрат на проведення ремонтів устаткування

Кошторис витрат на ремонт обладнання відділення розраховується за такими статтями:
— Основні матеріали;
— Допоміжні матеріали;
— Запасні частини;
— Оплата праці ремонтних робітників;
— Єдиний соціальний податок;
— Цехові витрати;
— Загальногосподарські витрати.

Витрата основних і допоміжних матеріалів на ремонт і технічне обслуговування залежить від режиму роботи обладнання, його ремонтосложності, строків служби деталей, періодичності проведення ремонтів.
Норми витрати матеріалів призначені для визначення річної потреби в матеріалах в цілому по підрозділу.
Річна потреба в основних матеріалах (чавуні, сталевому і кольоровому лиття, сталі вуглецевої) на ремонт і технічне обслуговування обладнання визначається, виходячи з обсягу робіт, передбачених річним планом-графіком ремонту устаткування.
Річна потреба в основних матеріалах визначається за наступною формулою:

де а — коефіцієнт, що виражає відношення витрати матеріалів на планове технічне обслуговування до витрати на всі види ремонту;
Н i — витрата матеріалів на капітальний ремонт обладнання на одну одиницю ремонтосложності;
— Сума одиниць ремонтосложності обладнання одного виду, що піддається капітальному ремонту протягом року;
δ — коефіцієнт, що виражає відношення витрати матеріалів на поточний ремонт до витрати на капітальний ремонт;
— Сума одиниць ремонтосложності обладнання одного виду, що піддається поточного ремонту протягом року.
Для печі спікання таблеток:

Для печі сушки таблеток:

Норми витрати основних матеріалів на капітальний ремонт на одну одиницю ремонтосложності і коефіцієнти а і δ, використані в розрахунках, наведено за даними літератури [4]. Результати розрахунку витрати основних матеріалів на капітальний, поточний ремонт і технічне обслуговування наведені в таблиці 5.
Таблиця 5 — Результати розрахунку витрати основних матеріалів, кг

| наступна сторінка ==>
Задачі організації ремонтного господарства | Методика встановлення ремонтних нормативів
Найменування устаткування Легована сталь
Піч спікання таблеток
Піч сушіння таблеток 92360,7
Разом: 200216,7

Річні витрати допоміжних матеріалів на ремонт і технічне обслуговування обладнання для кожного матеріалу визначається за формулою:

де Н к, Н т, Н то — норма витрати матеріалу, відповідно, на капітальний, поточний ремонт і технічне обслуговування обладнання на одиницю ремонтосложності;
— Сума одиниць ремонтосложності технологічного устаткування всіх видів, що піддається протягом планованого року, відповідно, капітального, поточного ремонту та технічного обслуговування.
Електроди зварювальні

Дріт сталевий

Болти з гайками

Обтиральний матеріал

Витрата решти допоміжного матеріалу наведено в таблиці 6
Норми витрати допоміжних матеріалів на ремонт і технічне обслуговування всіх видів технологічного обладнання наведені в літературі [4]. Результати розрахунку витрати допоміжних матеріалів на ремонт і техобслуговування включені в таблицю 6.
Зведений кошторис витрат на основні і допоміжні матеріали представлена ​​в таблиці 6.

Таблиця 6 — Кошторис витрат на основні і допоміжні матеріали

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Источник

Читайте также:  Ремонт кабеля зарядки планшета самсунг
Оцените статью