Обладнання для ремонту машин

Обладнання для ремонту пральних машин

ПЕРЕНОСНИЙ КОМПЛЕКТ ІНСТРУМЕНТІВ ПЧ-2. Комплект (рис. 112) призначений для проведення дрібного ремонту пральних машин на дому роз’їзним механіком. У валізу покладений набір слюсарних інструментів і приладдя для виконання монтажно-демонтажних і ремонтних робіт, у тому числі для заміни окремих деталей пральних машин; розбирання з’єднань при ремонт реле часу, захисних та пускозащитных реле, мікровимикача, електромагнітних клапанів, програмних пристроїв й т. д., а також для усунення обривів електричних проводів; пристрій типу ХД-1 для контролю електричних параметрів: сили струму, напруги, опору електричних кіл, опору ізоляції.

Габаритні розміри валізи 450X350X150 мм. Маса 9 кг

КОМПЛЕКТ ОБЛАДНАННЯ УРСМ-1 ДЛЯ РЕМОНТУ ПРАЛЬНИХ МАШИН. Комплект обладнання УРСМ-1 призначений для ремонту ручних і напівавтоматичних пральних машин та перевірки їх після ремонту по всім параметрами.

До складу комплекту входять такі пристосування і пристрої: підйомник УРСМ-11, верстак УРСМ-12, пристосування УПРС-1, стіл підйомний УРСМ-14, стенди УРСМ-15 та УРСМ-Ш.

Підйомник УРСМ-11 забезпечує підйом пральної машини на висоту до 1200 мм та її кантування. Габаритні розміри підйомника 1000X2000X2400 мм. Маса 230 кг.

Рис. 112. Переносний комплект інструментів ПЧ-2 ремонту пральних машин

Верстат УРСМ-12 з набором слесарш/х і вимірювальних інструментів і спеціальних пристосувань для виконання слюсарно-складальних операцій. У набір входять знімачі, кондуктор для висвердлювання гвинтів корпусі віджимних пристроїв пральних машин, кондуктор для ремонту віджимних пристроїв пральної машини «Тула-2», кондуктор для висвердлювання гвинтів корпусі насоса пральної машини «Рига», кондуктор для фрезерування торця гвинти, ключ торцевий, киянка, напилки і т. д.

Універсальне пристосування УПРС-1 складається із столу і настільного преса про набором інструментів і спеціальних пристосувань. Призначений для розбирання і складання віджимних пристроїв пральних машин, розбирання в. складання розбірного крана (клапана), запресовки та випресовки шарикопідшипників і т. д. Габаритні розміри пристосування 1000X800X1600 мм, маса 160 кг.

Стіл підйомний УРСМ-14 забезпечує підйом пральною машини на висоту до 800 мм і поворот на 360°. Вантажопідйомність столу 100 кг. Споживана потужність-0,6 кВт. Габаритні розміри столу 1170X810X1055 мм. Маса 225 кг.

Стенд УРСМ-15 для перевірки електричних параметрів призначений для контролю побутових напівавтоматичних і ручних пральних машин і комплектуючих їх апаратів в ремонтних майстернях з наступним параметрами: запуск при зниженій напрузі; струм запуску; споживаний струм; споживана потужність; час спрацьовування теплових, захисних та пускозащитных реле; струм спрацювання пускових і пускозащитных реле; опір ізоляції; активний опір.

Стенд УРСМ-16 для випробування електричної міцності ізоляції призначений для випробування електричної міцності ізоляції пральних машин. Складається з ізольованої камери і універсальної пробойной установки типу ПУС-3.

КОМПЛЕКТ ФАРБУВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ. Комплект призначений для фарбування і подальшої сушки виробів побутової техніки на підприємствах побутового обслуговування населення. До складу комплекту входять фарбувальна камера КО-2 і камера сушильна КС-1.

Фарбувальна Камера КО-2 з вертикальним нижнім відсмоктуванням повітря і «мокрим» способом очищення повітря від фарби із застосуванням вихровий системи воздухопромывания. Забарвлення виробів — методом пневматичного розпилення за допомогою ручного фарборозпилювача.

Лакофарбові матеріали — гліфталеві, пентафталеві, алкідно-стиролыше, сечовино — і меламиноформальдегндные, епоксидні, феиольные.

СТЕНД ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЕЛЕКТРОДВИГУНІВ ПРАЛЬНИХ МАШИН. Раціоналізатором виробничого об’єднання «Якутскрембыттехника» С. В. Кузьміним розроблено стенд для перевірки електродвигунів пральних машин.

Для перевірки справності електродвигуна досить підключити його, не виймаючи з корпусу пральної машини, до затискачів стенду, встановивши перемикач стенду Р (рис. 113) або залежно від способу запуску електродвигуна. Електродвигуни ДАО-Ц підключаються до затискачів /, 2, 3 (/ — загальний; 2 — робочий, 3 — пусковий). При цьому перемикачі S2 і S3 можуть бути в будь-якому положенні. Електродвигуни типу ABE підключаються до затискачів Р1, Р2, П1, П2, де PI, P2 — затискачі робочої обмотки; Ш, П2 — пусковий. Якщо електродвигун не реверсивний, то затискач Р1 використовується для загального висновку обмоток. При випробуванні електродвигунів типу ABE перемикач S2 ставиться в положення; S3 — для реверсивних двигунів в будь-яке положення, нереверсивних в положення 1. Електродвигуни типу ДАО, АЕР і їм подібні підключаються до затискачів Р1, Р2, П1, П2. Перемикач S2 ставиться до положення Р. Напрям обертання ротора електродвигуна можна змінити, перемикаючи S3 з / або // положення, попередньо відключивши вмикач мережі S1. За амперметру А контролюється споживаний струм електродвигуна.

Источник

2.Обладнання для то і ремонту автомобілів

Для підвищення продуктивності праці при ТО й ремонті автомобілів — одночасного виконання робіт зверху (двигун, електрообладнання), знизу (трансмісія, підвіска) та збоку (колеса, гальмові механізми) — використовують підйомно-оглядове, транспортувальне обладнання й споруди.

Підйомо-оглядове обладнання та споруди поділяють на: основні;допоміжні.

До основних підйомно-оглядового обладнання й споруд належать: оглядові канави; естакади; підйомники; перекидачі; до допоміжних: домкрати; гаражне обладнання тощо.

Оглядові канави забезпечують доступ до автомобіля знизу. В нішах стін канав установлюють низьковольтні світильники. Канави мають вентилюватися та обігріватися повітрям з температурою 16. 25 °С. Для видаляння відпрацьованих газів передбачають витяжну вентиляцію. Канави залежно від призначення обладнуються підйомниками, пересувними лійками для зливання відпрацьованої оливи та пристроями для заправляння мастильним матеріалом, охолодною рідиною.

Естакади – це металеві, залізобетонні або дерев’яні колійні мости, розташовані на 0,7. 1,4 м вище від рівня підлоги, з рампами, що мають уклон 20. 25° для під’їзду та з’їзду автомобіля.

Підйомники піднімають автомобіль над підлогою на потрібну висоту для зручності виконання робіт. За типом механізму підйомники поділяють на електромеханічні та гідравлічні.

Стаціонарні електричні й гідравлічні підйомники бувають: одно, дво, три та шестистоякові.

Канавні підйомники застосовують для вивішування переднього або заднього моста автомобіля під час виконання робіт у канаві. Вони мають підвищену вантажопідйомність, забезпечують доступ до агрегатів автомобіля знизу й вільний прохід уздовж канави.

Перекидачі призначаються для бічного нахилу (до 50°) автомобіля під час обслуговування його знизу. Так забезпечується зручний доступ до днища. Перед перекиданням з автомобіля знімають акумулятор і герметизують отвір у пробці головного гальмового циліндра. Перекидання виконують у бік, протилежний розташуванню горловини паливного бака й оливозаливної горловини двигуна.

До підйомно-транспортувального стаціонарного обладнання належать: кран-балки; талі; конвеєри тощо.

Кран-балки вантажопідйомністю 1. 32т призначаються для переміщання вантажів у приміщенні вниз, угору, вздовж і впоперек.

Талі з найменшим радіусом закруглення 1,5м, що пересуваються по підвісних однорейкових коліях, мають вантажопідйомність 0.25. 1т і дають змогу переміщати вантаж униз, угору та в напрям рейкових колій.

Конвеєри використовують для переміщання автомобілів у разі організації ТО потоковим методом. За способом передачі руху автомобіля конвеєри бувають: штовхальні; несучі; тягнучі.

Штовхальний конвеєр переміщує автомобіль за допомогою штовхального візка, що впирається в передній або задній міст чи заднє колесо.

Несучий конвеєр становить замкнений транспортувальний ланцюг, який рухається по напрямних коліях за допомогою приводної станції. Автомобіль установлюють на транспортувальний ланцюг або підвішують за передній та задній мости.

Тягнучий конвеєр становить замкнений ланцюг, розташований уздовж потокової лінії обслуговування автомобіля знизу або зверху. Автомобіль за передній буксирний крюк чіпляють до тяглового ланцюга за допомогою захвата, й він котиться на своїх колесах. У кінці конвеєра захват автоматично відчеплюється.

Обладнання для мащення та заправляння автомобіля використовують під час виконання ТО різних видів. На потоковій лінії обладнують спеціалізований пост для заміни мастильного матеріалу в агрегатах автомобіля та дозаправляння його охолодною рідиною й повітрям.

Мастильне обладнання призначається для подавання рідких (моторних і трансмісійних), а також консистентних мастильних матеріалів і залежно від механізму привода буває: електричне; пневматичне; механічне.

Стаціонарна автоматична оливороздавальна колонка з електричним приводом для разового відпускання й обліку загальної витрати виданого мастильного матеріалу (рис. 27, а) працює так. Після пуску електродвигуна -2 (рис. 27, б), коли клапан роздавального крана за критий, олива насосом подається в повітряно-гідравлічний акумулятор 3 створюючи там тиск 15 МПа, який контролюється манометром 4. Після відкриття клапана роздавального крана мастильний матеріал надходить під тиском повітря у повітряно-гідравлічному акумуляторі 3.

Рис. 27 Стаціонарна автоматична оливороздавальна колонка з електричним приводом:

а — загальний вигляд;б— схема (У —насос; 2

електродвигун; 3 — повітряно-гідравлічний акумулятор;4 — манометр;5 — реле тиску;6 — кран; 7 — лічильник оливи)

Коли тиск у системі знижується до 8 МПа, автоматично вмикається електродвигун, і мастильний матеріал нагнітається насосом. Витрата мастильного матеріалу визначається лічильником 7. Пневматичний оливо давальний пристрій для подавання рідких мастильних матеріалів (рис. 28) складається з бака і, насоса 2 з пневматичним двигуном, барабана 3 із самонамотуваним шлангом і роздавального пістолета 4. Насос 2 й бак 1 установлюють в окремому приміщеній, що обігрівається, а барабан 3 — на механізованому посту централізованої подачі мастильного матеріалу до автомобіля.

Для збирання відпрацьованого мастильного матеріалу використовують стаціонарні або переносні резервуари з приймальними лійками. Баки розмішують у підвальному приміщенні. Приймальні лійки монтують безпосередньо на постах мащення, в канаві або біля підйомника. Трубопроводи до лійок виконують із шарнірними з’єднаннями або у вигляді гнучких шлангів. Лійку можна легко встановити в потрібному положенні під отвором для зливання мастильного матеріалу.

Заправляння агрегатів автомобілів трансмісійними мастильними матеріалами здійснюють уручну з роздавального бака або механізованим способом з використанням стаціонарної електромеханічної установки. Подають мастильний матеріал із стаціонарного бака шестеренним насосом з електроприводом.

Рис ,28.Схема пневматичного оливороздавального пристрою:

1 — бак; 2 — насос;3 — барабан;4 — пістолет

Для подавання консистентного мастильного матеріалу застосовують солідолонагнітачі (рис. 2.9 ). Мастильний матеріал за допомогою мішалки 2та шнека 3 подається з бункера крізь сітчастий фільтр 4до плунжерної пари насоса високого тиску. Шнек розпушувача й кулачок 5 плунжера обертаються від електродвигуна 8 через шестеренчастий редуктор 9. Реле тиску 7 забезпечує автоматичне вимикання двигуна в разі перевищення тиску 25 МПа та пуск двигуна, коли тиск в лінії знизиться до 12 МПа. Тиск подачі мастильного матеріалу регулюють спеціальним пристроєм.

Рис.29 Схема електромеханічного солодолонагнітача

1 — бункер, 2 — мішалка, 3- шнек, 4 — сітчастий фільтр, 5 — кулачок плунжера, 6 — плунжерна пара насоса високого тиску, 7 — реле тиску, 8 — електродвигун, 9 — шестеренчастий редуктор.

Источник

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ

13.1. СИСТЕМИ, ЗАХОДИ ТА ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЙ

Рівень надійності роботи машин іі обладнання, закладений при проектуванні, конструюванні т,а виготовленні, забезпечується в період мсонтажу і пусконалагодження, підтримується в процесі їх технічної експлуатації..

Технічна експлуатація — комплекс організаційних, технічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на підтримання машин і обладнання м справному стані.

Основою технічшої експлуатації засобів механізації є система технічного обслуговування (ТО) й ремонту машин та обладнання.

Система ТО і ремонту — сукупність принципів та порядок здійснення заходів, які забезпечують нормальний технічний стан машиїн і обладнання та своєчасну їх готовність до роботи. Системш передбачає:

встановлення видів і періодичності технічних заходів, а також технологій їх проведення длія всіх машин та обладнання з урахуванням конструктивних особливостей і умов роботи;

розробку норми наробітку між цими заходами, витрат запасних частин яга ремонтних матеріалів, простою при ТО і ремонті, а також трудомісткості та розподілу останньої за видами робіт.

У нашій країні найпоширенішою є планово-запобіжна система технічного обслуговування відповідно до норм і вимог, передбачених правилами експлуатації машин та обладнання тваринницьких об’єктів.

Удосконалення конструкцій і підвищення надійності сучасної техніки сприяли тому, що в останні роки все частіше впроваджується комбінована система технічного обслуговування. При цьому частина операцій та заходів обов’язково здійснюється в передбачені нормативами терміни, а інша частина (стосовно вузлів та механізмів із більшою періодичністю ТО) буде виконуватися згідно з фактичним станом машини, визначеним під час її технічного огляду із використанням досконалих засобів контролю і діагностики, номенклатура яких зумовлена відповідними нормативними документами (інструкції, рекомендації тощо).

Основою планово-запобіжної системи є технічне обслуговування при використанні та зберіганні машин і обладнання, яке включає щоденне технічне обслуговування (ЩТО), періодичні технічні обслуговування (ТО-1, ТО-2, а для складних машин — ще й ТО-3), технічні огляди та зберігання (дод. 32). На основі наукових досліджень і набутого досвіду експлуатації машин та обладнання на фермах і комплексах розроблена орієнтовна періодичність планового технічного обслуговування (дод. 33). При проведенні чергового ТО допускаються відхилення від встановлених термінів проведення

Періодичність проведення технічних заходів визначається переважно в годинах роботи машин та обладнання, можливі також варіанти в інших одиницях виробітку (наприклад, за обсягом виконаної роботи, кількістю витрачених енергії або палива). Оскільки більшість фермського обладнання працює щоденно, у заздалегідь обумовлений час і визначену кількість годин за розпорядком дня, з певним навантаженням, для нього періодичність заходів ТО може бути спланована в календарних днях. Такий порядок спрощує планування та складання календарних графіків, полегшує організацію проведення і контроль технічних заходів.

ЩТО — основний захід, який запобігає передчасному спрацюванню, виникненню поломок та несправностей, забезпечує якісну роботу техніки.

Операції ЩТО виконують оператори, які обслуговують машини за участю чергового слюсаря ферми перед початком роботи обладнання, під час технологічних перерв або після закінчення робочої зміни. Без проведення ЩТО машину не можна включати в роботу.

ТО-1 і ТО-2 провадять спеціалізовані ланки майстрів-наладчиків під керівництвом інженера або техніка-механіка тваринницької ферми чи комплексу.

З метою перевірки й оцінки фактичного технічного стану машин та обладнання, визначення необхідності їх ремонту чи заміни провадять технічні (сезонні) огляди. Одночасно перевіряють кваліфікацію обслуговуючого персоналу, дотримання правил експлуатації, виробничої санітарії, охорони праці і протипожежної безпеки.

На молочнотоварних фермах технічні огляди засобів механізації виконують двічі на рік — перед переведенням худоби на зимове утримання та з переведенням у літні табори; на відгодіївельних фермах і комплексах — при звільненні приміщення в зв’язку з реалізацією поголів’я. Щодо окремих машин ией технічний захід може збігатися з проведенням ТО-2.

Зберігання більшості технологічного обладнання у тваринництві буває нетривалим, якщю воно з тих чи інших причин тимчасово не використовується, і значно рідше тривалим — після закінчення сезонних робіт (наприклад, агрегати для приготування гранульованою вітамінного борошна, обладнання стгригальних пунктіів).

У сучасному тваринництві є три основні форми організації ТО машин та обладнання. Перша передбачає виконання усіх технічних заходів власне господарством, друга — господарством та спеціалізованими підприємствами (станції технічного обслуговування, ремонтно-технічні тощо), третя, як експериментальна, являє собою гарантоване технічне обслуговування. Вказані форми організації відрізняються обсягами та комплексністю робіїт по ТО і поточіному ремонту, які виконуються різними (виконавцями.

Друга та третя форми виникли в зв’язку з тим, що на тваринницьких фермах і комплексах у великій кількості з’явилися складні машини, засоби, а також системи автоматизації. Стала роботоздатність такої техніки, зниження витрат на її утримання досягаються тільки при висококваліфікованому технічному обслуговуванні і ремонті з використанням спеціалізованої матеріально-технічної бази. Централізоване та гарантоване техніічне обслуговування відповідають цьому якнайкраще.

Основою для вдобору організаційної форми техобслуговування і ремонту машин та обладнанння конкретної ферми є зниження експлуатаційних витраг ма одиницю тваринницької продукції. Досягнути цього молена, в першу чергу, оптимальним поєднанням можливостей ремонтно-обслуговуючої бази господарства і спеціалізованим підприємств зони або району.

У колективних сільськогосподароьких підприємствах, агрофірмах та держаївних господарствах, де технічне обслуговування технологічного обладнання здійснюється власне господарством, 75—90 % цих робіт виконує персонал, який безпосередньо працює на цьому обладнанні (механізатори-тваринники, оператори). Досвід свідчить, що вони виконують дві третини робіт ЩТО, беруть участь в періодичних ТО і технічних оглядах. Це сприяє виконанню операцій ТО в повному обсязі й на відповідному технічному рівні, підвищує кваліфікацію самих механізаторів-операторів.

Слюсарі ферм, як правило, мають спеціальну підготовку і є найбільш кваліфікованими працівниками галузі тваринництва. До їх обов’язків належать: виконання складних операцій та здійснення контролю при ЩТО, усунення відказів, що виникають у процесі експлуатації обладнання, його регулювання.

Для виконання значного обсягу робіт, пов’язаних із розбиранням машин, заміною або ремонтом окремих вузлів та агрегатів, залучають слюсарів-ремонтників загальногосподарського пункту ТО (ПТО) при центральній ремонтній майстерні чи майстрів-наладчиків автопересувної майстерні загальногосподарського ПТО фермської техніки.

Ланки майстрів-наладчиків створюють із досвідчених механізаторів. Основні функції ланок — проведення періодичних технічних обслуговувань. У випадках, коли завантаження на цих роботах менше місячного фонду робочого часу, вони ж провадять ремонт вузлів та агрегатів. На ферми майстри-наладчики виїжджають відповідно до графіка ТО, розробленого інженером або техніком-механіком із механізації виробничих процесів у тваринництві.

Така форма організації ТО фермського обладнання власними силами використовується при розміщенні невеликих тваринницьких ферм у різних населених пунктах, які входять до складу даного господарства. При цьому на центральній садибі знаходиться розвинута ремонтна база (майстерня), а на фермах обладнують тільки невеликі пости технічного обслуговування.

Перевага даної організаційної форми полягає у наближеності ремонтних засобів і обслуговуючого персоналу до місць використання машин. Це дозволяє оперативно усувати відкази машин та значно скорочувати транспортні витрати. Крім того, наближається до свого максимального значення оперативний час роботи слюсарів у результаті скорочення їх переїздів з одного об’єкта на інший, а також зниження витрат коштів на управління (більшу частину цих функцій виконує загальний апарат управління господарства). Суттєвими недоліками цієї форми є розосередженість ремонтних засобів, запчастин і матеріалів по окремих господарствах чи їх відділках, низький рівень кваліфікації працівників. Інженерно-технічні працівники зайняті в основному питаннями ТО й ремонту машин, тому менше приділяють уваги організації основного виробництва.

У варіанті другої форми організації ТО — господарствами та ремонтно-обслуговуючим підприємствами — за технічну готовнісігь і безперебійну роботу машин та обладнання несуть відповідальність обидві сторони. При цьому господарства виконують операції ЩТО, усувають прості від-кази і проводять періодичне обслуговування нескладних машин. Ремонтно-обслугсвуюче підприємство на договірних умовах здійснює періодичне техобслуговування складних машин та обладнання на тваринницьких фермах, забезпечує їх запасними частинами і агрегатами, надас кваліфіковану допомогу по експлуатації техніки та навчанню операторів і слюсарів.

Досвід централізованих служб ТО машин та обладнання у тваринництві свідчить, що для виконання робіт із виїздом у господарства необжідні комплексні ланки майстрів-наладчиків двох напрямів — для ТО технологічного обладнання і ТО холодильних установок й електрообладнання. Недоцільно мати окремі ланки щодо кожної тежнологічної лінії тваринництва (приготування та роздаваная кормів, водопостачання і напування, прибирання гною, доїння корів та первинна обробка молока тощо). Велика кількість вузькоспеціалізованих ланок не дає змоги рівномірно забезпечити їх роботою, ускладнює контроиь якості виконання робіт.

Склад ланок дюцільно мати постійним і за кожною закріпити конкретні ферми. Це підвищує продуктивність праці та відповідальність за якість технічного обслуговування. До складу ланки, як: правило, входять три працівника, серед яких є шофер-слюсар. Обов’язки і розподіляються так, щоб за кожним були закріплені конкретні машини та агрегати для проведення ТО.

У разі такої організаційної форми ТО фермської техніки на працівників господарства припадає до 80 % виконуваних робіт, а інші 20 % — на ремонтно-обслуговуюче підприємство. Обмежуючими факторами зростання відсотка останнього є збільшення затрат на транспортні витрати й оплату праці, оскільки вони нараховуються також за час перебування робітників у дорозі.

Ця форма обслуговування є найбільш поширеною та ефективною. Серед її переваг — оперативність об’єднаної ремонтно-обслуговуючої служби при виконанні своїх виробничих функцій і наближеність ремонтно-обслуговуючої бази та персоналу до основного виробництва.

При розглянутих взаємовідносинах між господарствами і спеціалізованими службами матеріально-технічного забезпечення та централізованого ТО останні несуть відповідальність за безпосередньо виконувану ними роботу (монтаж, пусконалагодження, а також періодичні технічні обслуговування машин і обладнання). При цьому ТО здійснюється за узгодженим графіком, а усування відказів й ремонт техніки, заміна вузлів та агрегатів виконуються спеціалізованими службами за окремими заявками господарств. Спеціалізовані служби не несуть відповідальності за матеріальні збитки, які може мати господарство, наприклад, у разі простоювання техніки або її неякісної роботи.

У господарствах із слабкою ремонтно-технічною базою проваджується гарантоване технічне обслуговування тва-инницьких підприємств за однією з двох схем. Перший варіант передбачає, що прості види технічного обслуговування технологічного обладнання (ЩТО, деякі щотижневі) здійснюють оператори і слюсарі ферм, а всі інші заходи — працівники централізованих служб відповідно до гарантійного договору з господарством. Цим договором визначається розмір помісячних або річних відрахувань за всі види послуг: планові ТО, усунення несправностей та поломок, ремонт машин і обладнання, їх заміну при відпрацюванні нормативного терміну.

За другою схемою оператори тваринницьких об’єктів виконують лише прості операції ЩТО. Складні операції ЩТО та періодичні технічні обслуговування фермської техніки здійснюють слюсарі господарства, які підпорядковані централізованим службам. Періодичні технічні обслуговування провадяться за графіком, ремонтні роботи — за потребою, усунення несправностей машин та обладнання — за викликом із господарства. Технологічне обладнання, що відпрацювало свій термін або за технічним станом непридатне до експлуатації, замінюють на нове згідно з висновком спеціаліста централізованого підприємства.

Відповідно до договору про гарантоване обслуговування централізована служба повністю несе відповідальність за технічний стан машин на фермі і відшкодовує матеріальні та економічні збитки господарству через порушення експлуатаційних показників або понад нормоване простоювання техніки. Так, строк усунення відказів, що виникли в процесі експлуатації, не повинен перевищувати:

2 год — обладнання для інкубації і вентиляції приміщень птахоферм та птахофабрик;

3 год — обладнання для доїння і первинної обробки

3,5 год— обладнання для приготування й роздавання кормів та напування тварин;

6 год — обладнання для вентиляції й опалення приміщень для утримання свиней та великої рогатої худоби;

8 год — обладнання для видалення гною.

Матеріальні збитки через простої машин та обладнання понад наведені терміни визначають, виходячи з планового добового випуску продукції і закупівельних цін за кожну годину простою в таких розмірах: доїння, приготування та роздавання кормів — 2 %; первинна обробка молока — 2,5; напування — 3; вентиляція і видалення гною — 1 %.

Форма гарантовіаного ТО, ремонту машин й обладнання тваринницьких ферм та комплексів, порівняно з двома першими, має суттєві недоліки і тому ше одержала поширення. Більшість колективних сільськогосподарських підприємств знаходяться на значній відстані від централізованих служб і мають поганий стан доріг. Це зумствлює значне зростання транспортних витрат та палива через дефіцит останнього. Крім того, переїздиі ланок майстрів-наладчиків здійснюються за рахунок робочого часу, що значно скорочує період їх оперативної роботи протягом дня.

13.2. ПЛАНУВАННЯ І РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ

Виробничу експлуатацію засобів механізації забезпечують оператори за розпорядком робочого дцня тваринницького підприємства, а їх ТО здійснюється інженерно-технічною службою згідно з розробленими планами-графіками виконання відповідних робіт.

Вихідними данними для планування ТО машин та обладнання, встановленими на тваринницькому об’єкті, є їх номенклатура і кількість, а також планове завантаження протягом року. При цьому потрібно враховувати надходження нової техніки та списання машин, що відпрацювали свій термін. Крім того, необхідно мати дані про види, періодичність і нормативну трудомісткість технічних заходів стосовно кожної марки встановленого обладнання. Для планування роботи виїзних ланок майстрів-наладчиків слід мати карти об’єктів обслуговування з нанесеними відстанями між ними, а також класу доріг.

Планування ТО машин та обладнання передбачає складання графіків виконання робіт, розрахунок матеріально-технічних засобів і трудових ресурсів. Річний графік ТО машин та обладнангая складають окремо для кожного тваринницького підприємства.

Річний обсяг робіт із технічного обслуговування машин та обладнання на тваринницьких фермах і комплексах можна визначити двома способами: спрощено і детально. За спрощеним способом визначають обсяг робіт у цілому ю господарству, для всіх тваринницьких підприємств району області за формулою:

це Т — загальна трудомісткість ТО, люд.-год; М — загальна кількість голів худоби або птиці; t_п — питома річна трудомісткість технічного обслуговування машин та обладнання, віднесена до одиниці поголів’я, люд.-год/гол.-рік (дод. 34). Отже, за наведеними даними, дві третини всього обсягу відносять до щоденного технічного обслуговування, третину — на періодичні.

(Позитивною стороною цього способу є його простота, а недоліком — невисока точність результатів, тому його застосовують лише для загального планування обсягів робіт у межах району або регіону.

За детальним способом загальна трудомісткість технічного обслуговування для конкретної ферми або комплексу

(13.2)

(13.3)

де T_щ, Т_п — річна трудомісткість відповідно щоденних і періодичних ТО машин та обладнання, люд.-год; m — кількість марок машин на фермі; ψ_i, φ — кількість заходів відповідно ТО-1 і ТО-2, які заплановані протягом року стосовно машини i -ї марки; і_щ, t₁, t₂ — трудомісткість одного заходу відповідно щоденного, ТО-1 і ТО-2 машини і-ї марки; n_i— кількість машин і-ї марки.

Перевагою даного способу є висока точність отриманих результатів, а недоліком — відсутність обгрунтованих нормативів часу на проведення технічного обслуговування для різних марок машин та обладнання ферм. Це одна з причин, що перешкоджають широкому застосуванню даного способу.

Більшу частину операцій ЩТО (наприклад, очищення, перевірку стану, контроль рівня показників) виконують оператори ферми, що працюють на цих машинах. Слюсарі здійснюють до 30—40 % загального обсягу робіт ЩТО. Це в основному стосується відносно складних операцій (мащення, регулювання, усунення несправностей).

Виходячи із зазначеного розподілу праці по ТО, визначають потребу в слюсарях N_щ ферми:

(13.4)

де k — коефіцієнт, що враховує підміну слюсарів під час відпусток, вихідних та святкових днів або в разі хвороби (при шестиденному робочому тижні k = 1,21, при п’ятиденному — 1,46); α — коефіцієнт, щовраховує виконання робіт, пов’язаних з усуненням несправностей та загальним доглядом за використанням засобів механізації (приймається α= 1,25); t_зм — тривалість робочої зміни, год; τ— коефіцієнт використання робочого часу зміни (для майстрів-наладчиків і слюсарів приймається τ — 0,9); D — кількість робочих днів, що визначається з виразу:

де D_к ,D_вих, D_св ,D_в, — кількість днів відповідно календарних, вихідних, святкових та відпускних.

Потреба у майстрах-наладчиках Мі для стаціонарного пункту (поста) обслуговування фермської техніки розраховується за формулою:

(13.5)

На тваринницьких підприємствах майстри-наладчики часто суміщають свою основну роботу ка стаціонарному пункті з роботою чергового і слюсаря ферми. В цьому разі необхідно додатково враховувати трудомісткість операцій ЩТО, які виконуються майстрами-наладчиками

(13.6)

де t_oi — трудомісткість операцій ЩТО машини і-ї марки, які виконуються операторами ферми,, год.

Тоді кількість майстрів-наладчиків становить:

(13.7)

Якщо періодичні ТО машин та (обладнання провадяться силами виїзних ланок майстрів-наладчиків, кількість останніх N_м.в визначається з урахуванням затрат часу на переїзди від лінійно-монтажної дільниці (ЛМД) чи станції ТО (СТОТ) до місць експлуатації техніки і назад за формулою:

(13.8)

де Т_пj— річна трудомісткість періодичних ТО машин та обладнання j-ї тваринницької ферми, год. Визначається за рівнянням (13.3); і — кількість тваринницьких об’єктів, що знаходяться на обслуговуванні ЛМД чи СТОТ; ε — коефіцієнт, який враховує затрати часу майстрів-наладчиків на одержання запасних частин і ремонтних матеріалів, оформлення документації тощо, ε — 0,88—0,90; β— коефіцієнт використання робочої зміни. Враховує затрати часу на переїзди від місця базування до ферми і назад. Значення цього коефіцієнта залежить від відстані та стану доріг (дод. 35).

Користуватися послугами виїзних ланок майстрів-наладчиків доцільно за умови великого обсягу робіт ТО фермської техніки, який повинен зростати в міру віддалення тваринницького підприємства від централізованої служби.

Кількість виїзних ланок дорівнює:

де h_м.л — кількість майстрів-наладчиків у ланці (до трьох-чотирьох чоловік).

Після вибору форми організації ТО машин та обладнання тваринницьких підприємств, визначення кількості слюсарів і майстрів-наладчиків стаціонарних пунктів та виїзних ланок складають плани-графіки їх роботи окремо для кожної стаціонарної і виїзної ланок. При цьому слід враховувати специфіку та направленість роботи окремих ланок та виконавців.

Технічне обслуговування при зберіганні і технічні огляди, а також роботи по переведенню ферм на літній та зимовий періоди утримання, як правило, не включають у річний графік.

Для складання річного графіка технічного обслуговування виїзної ланки майстрів-наладчиків потрібно знати кількість днів перебування ланки на кожній фермі, яку вона обслуговує.

Тому необхідно, крім загальної трудомісткості робіт періодичного техобслуговування, розрахувати змінну продуктивність (роботоздатність) W_зм, люд.-год/зміну, ланки майстрів-наладчиків за формулою:

W_зм=N_м.вτ_о(t_зм— ) (13.10)

де τ_о — узагальнюючий коефіцієнт, який враховує затрати часу протягом зміни ланки майстрів-наладчиків на робочому місці (τ) і на отримання запасних частин, ремонтних матеріалів, оформлення документації (є), приймають τ_о = τε; η— коефіцієнт надійності засобів пересування, η= 0,85—0,90; L— відстань від ЛМД ади СТОТ до ферми, км; v_сер — середня швидкість засобів пересування, км/год.

Кількість днів перебування ланки майстрів-наладчиків на фермах протягом місяця дорівнює:

де Т_п‘ — місячна трудомісткість періодичних технічних обслуговувань на фермі з урахуванням виконання робіт, не передбачених переліком операцій ТО.

Розрахунки по кожній фермі записують до табл. 13.1.

Після цього потрібно встановити черговість відвідування ферм ланкою майстрів-наладчиків і вибрати раціональний маршрут руху пересувних засобів. При плануванні відвідувань враховують розміри й рівень технічного забезпечення ферми, особливості технологічних процесів і характер продукції, що отримується при цьому. В першу червгу обслуговують ферми, де одержують продукцію, яка швидко псується, й технологією не допускаються тривалі перерви у виробничих процесах.

При цьому важливо в річному графіку передбачити, щоб ланка протягом кожного наступного місяця відвідувала та обслуговувала машиши на фермі в одні й ті ж календарні дні. Щоб не порушити черговості і календарних днів відвідувань у ті місяці, коли зростає трудомісткість робіт за рахунок проведення періодичного ТО-2, у графіку слід передбачити резервні дні («вікна»), які б дозволяли виконувати обсяг роботи. В інші місяці ці «вікна» будуть заповнені виконанням дрібномонтажних робіт і робіт по налагодженню обладнання тваринницьких: ферм, обслуговуванням інженерних мереж та інших об’єктів комунального господарства.

Загальна кількість днів перебування ланки на всіх фермах зони обслуговування протягом місяця не повинна перевищувати кількості робочих днів. При порушенні цієї умови потрібно уточнити розрахунки щодо кількості робітників.

13.1. Вихідщі дані для складання! плану-графіка проведення періодичних ТО машині та обладнання

Назва ферми

Місячі на трудомісткість ТО-1, люд.-год

Відстань до СТОТ, км

Змінна продуктивність ланки, люд-год

Кількість днів перебування ланки на фермі

13.3. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА

Для технічного оснащення тваринницьких підприємств і успішного виконання всіх заходів щодо забезпечення високоефективної експлуатації засобів механізації та автоматизації виробничих процесів необхідно мати відповідну матеріально-технічну базу, а саме: стаціонарні інженерні споруди і пересувні засоби технічного обслуговування. Загальна структура такої бази включає прифермські пункти технічного обслуговування на комплексах і великих фермах та пости для невеликих ферм; загальногосподарські пункти при центральних ремонтних майстернях зі складом обмінного фонду запасних частин, вузлів і агрегатів; спеціалізовані станції технічного обслуговування лінійно-монтажних ділянок або ремонтно-технічних підприємств із технічними обмінними пунктами та спеціалізовані ремонтно-технічні цехи, підприємства для капітального ремонту вузлів, агрегатів машин і обладнання тваринницьких ферм. Пункти та станції технічного обслуговування комплектують необхідною кількістю пересувних засобів (ремонтних майстерень, діагностичних лабораторій).

На невеликих комплексно-механізованих тваринницьких фермах для слюсарів і майстрів-наладчиків обладнують пости технічного обслуговування. Приблизний план розміщення оснащення в приміщенні поста наведено на рис. 13.1.

Рис. 13.1. План поста технічного обслуговування:

1 — щит-вітрина; 2 — стіл з ящиком для журналів обліку технічного обслуговування і ремонту машин; 3 — стілець; 4 — аптечка; 5 — стелажі для запасних частин; 6 — монтажний стіл слюсаря; 7 — шафа для приладів та інструменту; 8 — ванна для миття деталей; 9 — стенд-верстат ОР-8721; 10 — шафа для гумових технічних виробів; 11 — слюсарний верстат; 12 — ящик із піском; 13 — вогнегасник

Такий пост сприяє проведенню ЩТО, а також своєчасному усуненню нескладних неполадок машин та обладнання, що виникають у процесі експлуатації. Крім того, пост є збірним пунктом вузлів й агрегатів для здавання їх у ремонтну майстерню господарства або на спеціалізовані ремонтні підприємства (вакуумні насоси, компресори, доїльні апарати тощо). Площа приміщення поста 50—70 м 2 .

Прифермські пункти технічного обслуговування створюють на тваринницьких комплексах на великих високоме-ханізованих фермах (з поголів’ям не менше 400 корів, 5 тис. великої рогатої худоби на відгодівлі чи 12 тис. свиней). Розроблено типові проекти (дод. 36), які дозволяють своєчасно та якісно провадити такі види робіт: щозмінні (щоденні) і періодичні ТО, а також налагодження фермських засобів механізації та автоматизації; експлуатаційний ремонт техніки, який полягає в заміні недовговічних деталей і усуненні відказів; підготовка машин та обладнання до технічного огляду, підготовка і поставлення їх на зберігання та введення в роботу після зберігання. Схему типового пункту для молочного комплексу на 800—1200 голів наведено на рис. 13.2.

Рис. 13.2. План пункту технічщого обслуговування комплексів на 800—12200 корів:

1 — приміщення для дезинфікуючих засобів; 2 — жерстяна дільниця; 3 — дільниця технічного обслуговування контрольно-^вимірювальних приладів і і автоматики; 4 — дільниця технічного обслуговування доїльної агліаратури і холодильного собладкання; 5 — дільниця технічного обслуговування елекгрооблгаднашя; б — санвузол; 7 — дільниця ремонту запірної арматури; 8 — склад запасних детале і матеріалів; 9 — слюсармо-меканічна дільниця; 10 — утеплена стоянка; 11 — навіс для сільськогосподарських машин; 12 — вузол вводу

Територіально пости чи пункти ТО входять до складу тваринницьких підрозділів господарства. В технічному відношенні вони підпорядковані інженеру (техніку-механіку) з механізації виробничих процесів у тваринництві і повинні мати: графіки періодичних технічних обслуговувань всіх машин та обладнання, що виконуються майстрами-наладчика-ми господарства або централізованими підприємствами; перелік і періодичність проведення обов’язкових операцій для слюсаря та окремо для оператора ферми; схему маршруту і послідовність перевірки та технічного обслуговування засобів механізації і автоматизації.

У господарствах із розвинутим тваринництвом, які забезпечують обслуговування фермської техніки власними силами, а також на спеціалізованих тваринницьких комплексах необхідно мати загальногосподарський пункт технічного обслуговування і ремонту (ПТО) при центральній ремонтній майстерні. Цей пункт становить матеріально-технічну базу всіх майстрів-наладчиків та слюсарів ферм, є основною дислокацією пересувних засобів і виїзних ланок з монтажу й ремонту фермського обладнання. Тут зосереджені дефіцитні прилади, інструменти та інше оснащення, необхідне для виконання найвідповідальніших операцій планових ТО і ремонту машин та обладнання всіх тваринницьких об’єктів господарства. Оснащення пунктів технічного обслуговування залежить від виробничого напряму й розміру тваринницьких ферм, тобто від структури, конструктивних особливостей і кількості комплектів машин та обладнання, що використовуються в господарстві.

Для оперативного усунення неполадок техніки, що виникають внаслідок поломок, необхідно мати постійний запас частин і агрегатів для технологічного обладнання кожної марки. З цією метою при ПТО комплектують та зберігають обмінний фонд запасних частин і ремонтних матеріалів, основних агрегатів та резервного обладнання. Пункт є також місцем здавання і приймання машин та обладнання на спеціалізовані ремонтні підприємства.

Районні чи регіональні централізовані станції технічного обслуговування тваринництва (СТОТ) призначені для надання технічної допомоги господарствам різної форми власності у проведенні технічного обслуговування тваринницького обладнання, заміні вузлів, агрегатів та їх ремонту, забезпечення необхідного для цього обмінного фонду, а також для навчання обслуговуючого персоналу ефективному використанню машин та обладнання. Вони мають достатню матеріально-технічну базу (виробничі площі, набір обладнання, приладів, пристосувань, інструменту тощо), яка дозволяє виконувати майже всі складні види робіт ТО стосовно технологічного обладнання ферм.

Нетранспортабельне технологічне обладнання тваринницьких об’єктів обслуговують і ремонтують безпосередньо на місцях, де змонтоване це обладнання, агрегатним методом, при якому деталі та вузли замінюють новими або раніше відремонтованими з обмінного фонду. З цією метою на станції створюють пересувні спеціалізовані ланки (бригади), які виконують роботи за маршрутно-кілшцевою системою з найменшими затратами часу на холості переїзди.

У великих господарствах із значною кількістю техніки ланки спеціалізуються на технічному обслуговуванні доїльних, холодильних установок та іншого молочного обладнання, машин для приготування і роздавання кормів, вентиляції та опалення, систем прибирання, транспортування й утилізації гною. В невеликих господарствах всі фермські машини та обладнання обслумовує одна комплексна бригада. Крім цього, при СТОТ може бути створена авіарійна бригада для усунення складних йідказів та їх наслідків. При відсутності відказів вона зайнята монтажем обладнання або ремонтними роботами безпосередньо на фермах..

Для проведеная ЩТО великих ферм та комплексів у складі СТОТ створюються спеціальні ланки, постійні робочі місця яких знаходяться на фермських постах чи пунктах ТО, що арендують СТОТ у господарствах. При невеликих обсягах робіт ЩТО провадять окремі слюсарі, які постійно знаходяться на фермах. Робочі місщя для них обладнуються на фермських постах ТО.

Для оперативнюго виконання заходів, що забезпечують безперебійну роботу технологічного олбладнання тваринницьких ферм безпосередніш на місцях їх експлуатації, в розпорядженні загальногосшодарських ПТО, а також централізованих служб обслуговування потрібно мати відповідні пересувні технічні засоби. До таких засобів належать пересувні майстерні (ММТОЖ-53А, У-9109, У-ШО, МТП-817) і лабораторії (МПР-4844, ЗНД-2).

Пересувні майстерні призначені для проведення монтажних та пусконалаиюджувальних робіт, технічного обслуговування, усунення меполадок і ремонту машин та обладнання безпосередньо на тваринницькому підприємстві.

Матеріально-технічні можливості майстерні дозволяють монтувати і демонтувати засоби механіваціі; виконувати роботи, що пов’язані з розбиранням та складанням, заміною деталей, вузлів й агрегатів машин і обладнання; діагностувати й регулювати агрегати та установки; здійснювати циркуляційне промивання доїлших установок, віизначати продуктивність вакуумних насосів і технічний стан і вакуумно-молочних магістралей індикаторюм КИ-484ОМ; аіеревіряти герметичність холодильних устамювок галоїдною горілкою (лампою); здійснювати електро- та газозварювальні роботи, а також санітарно-технічні роботи з прокладанням металевих, поліетиленових та скляних трубопроводів. За допомогою оснащення майстерні можна також виконувати електромонтажні роботи по енергозбереженню тваринницької ферми чи окремих її об’єктів; заміряти опір і ємність в електричних ланцюгах та контурах заземлення; провадити ковальські, лудильно-жерстяницькі, фарбувальні та пусконалагоджувальні роботи з використанням електросилової установки.

Автопересувні лабораторії призначені для виконання дещо вужчого кола і простішого виду робіт, ніж майстерні. Вони забезпечують проведення діагностики, періодичного технічного обслуговування й усунення несправностей фермськоі техніки безпосередньо на місці її експлуатації.

Оснащення лабораторії дозволяє виконувати контроль основних експлуатаційних параметрів і налагодження конструктивних елементів доїльних (перевірка продуктивності вакуумного насоса та технічного стану вакуумної й молочної систем, дефектація дійкової гуми, регулювання режиму роботи доїльних апаратів) та холодильних (перевірка і заправкасистеми фреоном, регулювання приладів автоматики керування) установок, ремонт й заміну основних вузлів та механізмів цих установок; перевірку і регулювання пуско-захисної електроапаратури; ремонт водопроводу й арматури мережі тощо.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Источник

|	наступна сторінка ==>
ВЕТЕІРИНАРНО-САНІТАРНІ РОБОТИ	|