Главная » Ремонт прочее

Обліком ремонту основних засобів

Содержание
  1. Облік ремонту основних засобів
  2. Витрати на ремонт основних засобів як об’єкту обліку. Правовий аналіз нормативної бази, методика та організація обліку ремонту основних засобів. Практичні аспекти організації обліку основних засобів на МП «Деревообробка», покращення обліку їх ремонту.
  3. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
  4. Вступ
  5. На багатьох промислових підприємствах є ремонтно-механічні цехи чи майстерні, технічний рівень яких відрізняється. Щорічно в середньому кожна одиниця обладнання підлягає ремонту. Ремонтне виробництво займає важливе місце у складі допоміжних виробництв. Від своєчасності та якості проведення ремонтних робіт залежить ритмічність випуску продукції, її собівартість і якість, ефективність використання основних засобів.
  6. На сучасному етапі більшість підприємств України відійшло від системи планово-попереджувального ремонту, що негативно вплинуло на утримання та використання основних засобів. Тому в цьому напрямку необхідно поліпшувати систему обліку і контролю, яка б дозволяла приймати ефективні управлінські рішення та попереджувати нераціональні витрати, в цьому, головним чином, і виявляється актуальність обраної теми для дослідження в курсовій роботі.
  7. У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, законодавча база щодо питань обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів. Окремим питанням теорії, методики та організації обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів приділялась увага у працях Шера І.Ф., Рудановського О.П., Покропивного С.Ф., Кареліна В.С., Кужельного М.В., Бабича В.В., Свідерського Є.І., Ткаченко Н.М., Русакової Е.А., Ібрагімова Н.А., Носкіна Р.А., Ломакіна В.О., Бандурки О.М., Коробова М.Я., Орлова П.І., Петрова К.Я., Рейніна С.Н., та інших авторів, які започаткували теоретичне обґрунтування і подальшу розробку даної проблеми. Більшість авторів зосереджують увагу на класифікації ремонтів, джерел їх відшкодування, загальній методиці ведення обліку витрат на ремонт. У той же час питання планування ремонту, організації обліку ремонту, порядок списання матеріальних витрат, методика обліку витрат на ремонт у комп’ютерному середовищі, організація оперативного контролю витрат на ремонт досліджені недостатньо.
  8. Недостатній рівень дослідження, актуальність і необхідність вирішення питань, пов’язаних з удосконаленням методики обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів, обумовили вибір теми курсової роботи.
  9. Мета курсової роботи полягає в теоретико-методологічному дослідженні обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів та розробці рекомендацій щодо вдосконалення методики обліку для забезпечення їх ефективного використання.
  10. Досягнення поставленої мети обумовило вирішення наступних завдань:
  11. з’ясувати сутність ремонтів та економічні основи їх класифікації;
  12. охарактеризувати нормативно-правову базу, що регулює облік ремонту основних засобів;
  13. на базі реального підприємства дослідити порядок документування господарських операцій та визначити об’єкти і методи обліку витрат на ремонтні роботи;
  14. оцінити діючу систему обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів на досліджуваному підприємстві та надати пропозиції щодо їх удосконалення.
  15. Предметом дослідження є методичні та організаційні питання обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів на промислових підприємствах.
  16. Об’єктом дослідження виступає МП «Деревообробка».
  17. Розділ 1. Теоретичні основи обліку ремонту основних засобів
  18. Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.
  19. В економічній літературі і в практичній діяльності немає єдності поглядів стосовно класифікації ремонтів. При поділі ремонтів на види за основу беруться різні ознаки: обсяг, трудомісткість, періодичність ремонту, ступінь розборки об’єкта, джерела фінансування ремонту, конструктивні особливості об’єктів, характер пошкоджень, ступінь зносу окремих частин тощо. Більшість авторів віддає перевагу кількісним ознакам ремонту. Аналізуючи доробки вітчизняних вчених можна зауважити, що більшість із них надають перевагу наступній класифікації видів ремонту [10, с.12]:
  20. 1. Поточний;
  21. 2. Середній;
  22. 3. Капітальний
  23. Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.
  24. Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.
  25. Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.
  26. Кожен з вище перелічених ремонтів яких передбачає свою мету і має певні ознаки, що представлені на рис.1.1.
  27. Размещено на http://www.allbest.ru/
  28. Рис.1.1 Класифікація ремонтів, їх характеристика
  29. Ремонти спрямовані на підтримання основних засобів у робочому стані, на зменшення їх зносу.
  30. Підприємства підтримують свої основні засоби в робочому стані та забезпечують їх функціонування способом як поліпшення, так і за допомогою системи технічного обслуговування й системи планово-попереджувального ремонту.
  31. Технічне обслуговування — це комплекс операцій або операція з підтримки працездатності чи справності об’єкта під час його використання за призначенням способом його періодичного огляду (мастильні й очищувальні роботи, перевірка рівня працездатності тощо) та ремонтних робіт невеликої вартості, що не збільшують первісну вартість об’єкта.
  32. Також на підприємстві в ході поточного і середнього ремонтів може проводитися модернізація обладнання та споруд.
  33. Модернізація, модифікація, побудова, дообладнання — це розширення окремих будівель і споруд, технічне переобладнання інших об’єктів, запровадження нової техніки й технології, механізація та автоматизація виробництва, які, кожен окремо або в сукупності, збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів. На проведення цих робіт обов’язковими є також наявність проектно-кошторисної документації та відповідних дозволів органів державного контролю й нагляду.
  34. Об’єктами ремонтів є засоби праці виробничої сфери і сфери обігу, предмети невиробничої сфери та особистого споживання. Узагальнення матеріалів дослідження дало можливість визначити, що ремонтом називаються роботи, які спрямовані на зменшення зносу, підтримання в дієздатному стані засобів праці шляхом відновлення або заміни їх зношеної частини.
  35. При визначенні періодичності ремонту слід керуватися галузевими інструкціями. Дослідження показали, що на періодичність капітального ремонту впливають наступні фактори: об’єкт ремонту, умови експлуатації основних засобів.
  36. Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.
  37. Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об’єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об’єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно [7, с.311].
  38. Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на початку року на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об’єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.
  39. Зазвичай план капітальних ремонтів, що включає в себе:
  40. поіменний титульний список об’єктів;
  41. перелік основних робіт;
  42. кошторисну вартість робіт;
  43. календарний план-графік ремонтів;
  44. потребу в основних матеріалах, транспортних засобах механізації та робітниках;
  45. одержання дозволів Держархбудконтролю та інших державних органів з безпеки та екології.
  46. До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.
  47. Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.
  48. Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.
  49. Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.
  50. Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів. Таким чином, вони підлягають амортизації.
  51. Амортизація — це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
  52. Знос об’єктів (предметів) основних засобів визначається в останній день грудня в гривнях без копійок за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані), відповідно до встановлених методів амортизації.
  53. Відповідно до П (С) БО №7 амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:
  54. прямолінійного (прямолінійного списання);
  55. зменшення залишкової вартості;
  56. прискореного зменшення залишкової вартості;
  57. кумулятивного (суми кількості років);
  58. виробничого (метод суми одиниць продукції).
  59. Об’єктом амортизації є основні засоби, крім землі.
  60. Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.
  61. Нарахування зносу не може проводитися понад 100 % вартості основних засобів. Нарахований знос у розмірі 100 % вартості на об’єкти (предмети), які придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для їх списання [7, с.322].
  62. Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капітальний ремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.
  63. Під час розбирання об’єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих засобів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих засобів.
  64. Ремонт основних невиробничих засобів фінансується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних засобів.
  65. 1.2 Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку ремонту основних засобів
  66. Що стосується ремонту основних засобів, то в П (с) БО7 п.15 вказано, що витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
  67. Більш детально порядок відображення витрат на ремонт в обліку розкриває Інструкція щодо застосування П (С) БО 7 «Основні засоби” №561. Розділ 6. «Облік ремонту і поліпшення основних засобів» Інструкції МР № 561 показує в розгорнутому вигляді, як Мінфін розуміє норми п.15 П (С) БО 7. Загалом і в цілому цей розділ містить відомі підходи стосовно витрат на поліпшення і ремонт основних засобів: коли такі витрати капіталізуються, а коли визначаються витратами звітного періоду. Під капіталізацією мається на увазі віднесення відповідних витрат на балансову вартість об’єкта основних засобів.
  68. Таблиця 1.1
  69. Перелік нормативної бази по обліку витрат на ремонт основних засобів
  70. 1.3 Методика та організація обліку ремонту основних засобів
  71. Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 «Основні засоби»; 11 «Інші необоротні матеріальні активи»; 13 «Знос необоротних активів»; 18 «Інші необоротні активи». Витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».
  72. Як уже відзначалося раніше в роботі, ремонти основних засобів залежно від обсягу і характеру робіт бувають поточні, середні й капітальні.
  73. Поточні ремонти здійснюються за необхідності і виконуються в основному власними силами. До поточних ремонтів належать дрібні роботи по зміні або виправленню окремих зношених деталей, вузлів машин, обладнання, елементів конструкції будов та споруд, а також профілактичні ремонти й огляди. Капітальні ремонти здійснюються з періодичністю понад один рік, при цьому здійснюються повне розбирання, зміна або відновлення всіх зношених деталей, вузлів.
  74. Нині відображення витрат на ремонт в обліку практично не залежить від видів ремонту. Згідно з Інструкцією № 291 від 30.11.99 р. суми ремонту виробничого призначення списуються на рах. № 23 «Виробництво» і на рах. № 91 «Загальновиробничі витрати», решта — на збільшення основних засобів.
  75. У бухгалтерському обліку витрати на ремонт в повному обсязі списуються на відповідні статті витрат (прямі, загально-виробничі, адміністративні тощо, тобто в дебет рахунків 23, 91, 92, 93). Витрати на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання додають до вартості відповідних основних засобів.
  76. Способи здійснення ремонту:
  77. підрядний — силами підрядної організації;
  78. господарський — власними силами;
  79. змішаний.
  80. При підрядному способі до проведення капітального ремонту за договором залучаються спеціалізовані підприємства. Усі види робіт виконує підрядна організація, а підприємство-замовник здійснює оплату пред’явлених розрахунково-платіжних документів за виконані і прийняті за актами роботи (виходячи з їх договірної вартості). Рахунки з підрядниками здійснюються на підставі Акта прийому виконаних робіт за рахунками-фактурами.
  81. При акцепті (тобто прийнятті до оплати) розрахунково-платіжних документів підрядчика в бухгалтерському обліку підприємства-замовника роблять запис по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (на суму, прийняту до оплати розрахунково-платіжних документів підрядних організацій, відповідно договірній вартості робіт) і дебету рахунків:
  82. 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на вартість ремонту об’єктів виробничого призначення);
  83. 92 «Адміністративні витрати» (на вартість ремонту об’єктів загальногосподарського призначення);
  84. 93 «Витрати на збут» (на вартість ремонту об’єктів основних засобів, які використовуються в підрозділах, зайнятих збутом продукції;
  85. 949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартості ремонту об’єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін.
  86. Одночасно роблять запис по дебету рахунка 641 «Розрахунки за податками» у кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» [17, с.345].
  87. Господарський спосіб виконання капітального ремонту основних засобів використовуються на підприємстві при незначному обсязі робіт і за наявності на підприємстві спеціалістів, кваліфікація яких дає змогу виконувати передбачені кошторисом роботи.
  88. При господарському способі виконання робіт затрати по ремонту основних засобів відображаються на дебеті рахунків обліку витрат виробництва або обігу в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків. Якщо ремонт основних засобів (машин, обладнання, транспортних засобів та ін.) виконується ремонтним цехом підприємства, то облік таких затрат ведеться на дебеті рахунків:
  89. — 23 «Виробництво» в кореспонденції з кредитом рахунків: 201 «Сировина і матеріали», 211 «Запасні частини» та ін. (на вартість використаних для ремонту матеріалів і запасних частин);
  90. — 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (на вартість інструментів і пристосувань, використаних у виробництві);
  91. — 66 «Розрахунки з оплати праці»;
  92. — 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати робітникам за виконані ремонтні роботи і нарахованої суми збору на соціальні заходи) та ін.
  93. Визначена за даними рахунка 23 «Виробництво» собівартість ремонтних робіт списується з кредиту цього рахунка на затрати тих господарських підрозділів, де знаходяться в експлуатації відремонтовані об’єкти (рахунки 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності» та ін.).
  94. Документальною підставою для відображення витрат при підряді є договір на виконання робіт, кошторис і акт приймання, а за господарського способу:
  95. За господарського способу виконання робіт на витрати з поточного ремонту, який не вимагає розроблення креслень, складаються розціночні описи робіт на підставі дефектних актів або дефектних відомостей. У промисловості для обліку робіт з обслуговування та поточного ремонту відповідної будівлі (споруди) необхідно вести технічний журнал, до якого вносяться записи про всі виконані роботи з зазначенням виду та місця робіт.
  96. Бухгалтерські проведення з обліку ремонту основних засобів подано в табл.1.1 [17, с.348].
  97. Таблиця 1.1
  98. Кореспонденція рахунків з обліку ремонту основних засобів
  99. Розділ 2. Практичні аспекти організації обліку основних засобів на мп «деревообробка»
  100. Основним видом діяльності МП «Деревообробка» є виробництво столярних виробів. Також фірма має право надавати такі послуги споживачам, як:
  101. — реставрація меблів;
  102. — декоративна обробка виробів із деревини;
  103. — послуги з розкрою МДФ, ДВП, та ін. сировини;
Читайте также:  Навигатор с ремонтом дорог

Облік ремонту основних засобів

Витрати на ремонт основних засобів як об’єкту обліку. Правовий аналіз нормативної бази, методика та організація обліку ремонту основних засобів. Практичні аспекти організації обліку основних засобів на МП «Деревообробка», покращення обліку їх ремонту.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 23.08.2012
Размер файла 105,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

    Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні основи обліку ремонту основних засобів
  • 1.1 Витрати на ремонт основних засобів як об’єкт обліку
  • 1.2 Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку ремонту основних засобів
  • 1.3 Методика та організація обліку ремонту основних засобів
  • Розділ 2. Практичні аспекти організації обліку основних засобів на мп «деревообробка»
  • 2.1 Організаційно-економічна характеристика МП «Деревообробка»
  • 2.2 Документування господарських операцій з обліку витрат на ремонтування основних засобів
  • 2.3 Синтетичний та аналітичний облік витрат по ремонту основних засобів
  • Розділ 3. Шляхи покращення обліку ремонту основних засобів
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ


На багатьох промислових підприємствах є ремонтно-механічні цехи чи майстерні, технічний рівень яких відрізняється. Щорічно в середньому кожна одиниця обладнання підлягає ремонту. Ремонтне виробництво займає важливе місце у складі допоміжних виробництв. Від своєчасності та якості проведення ремонтних робіт залежить ритмічність випуску продукції, її собівартість і якість, ефективність використання основних засобів.


На сучасному етапі більшість підприємств України відійшло від системи планово-попереджувального ремонту, що негативно вплинуло на утримання та використання основних засобів. Тому в цьому напрямку необхідно поліпшувати систему обліку і контролю, яка б дозволяла приймати ефективні управлінські рішення та попереджувати нераціональні витрати, в цьому, головним чином, і виявляється актуальність обраної теми для дослідження в курсовій роботі.


У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, законодавча база щодо питань обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів. Окремим питанням теорії, методики та організації обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів приділялась увага у працях Шера І.Ф., Рудановського О.П., Покропивного С.Ф., Кареліна В.С., Кужельного М.В., Бабича В.В., Свідерського Є.І., Ткаченко Н.М., Русакової Е.А., Ібрагімова Н.А., Носкіна Р.А., Ломакіна В.О., Бандурки О.М., Коробова М.Я., Орлова П.І., Петрова К.Я., Рейніна С.Н., та інших авторів, які започаткували теоретичне обґрунтування і подальшу розробку даної проблеми. Більшість авторів зосереджують увагу на класифікації ремонтів, джерел їх відшкодування, загальній методиці ведення обліку витрат на ремонт. У той же час питання планування ремонту, організації обліку ремонту, порядок списання матеріальних витрат, методика обліку витрат на ремонт у комп’ютерному середовищі, організація оперативного контролю витрат на ремонт досліджені недостатньо.


Недостатній рівень дослідження, актуальність і необхідність вирішення питань, пов’язаних з удосконаленням методики обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів, обумовили вибір теми курсової роботи.


Мета курсової роботи полягає в теоретико-методологічному дослідженні обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів та розробці рекомендацій щодо вдосконалення методики обліку для забезпечення їх ефективного використання.


Досягнення поставленої мети обумовило вирішення наступних завдань:


з’ясувати сутність ремонтів та економічні основи їх класифікації;


охарактеризувати нормативно-правову базу, що регулює облік ремонту основних засобів;


на базі реального підприємства дослідити порядок документування господарських операцій та визначити об’єкти і методи обліку витрат на ремонтні роботи;


оцінити діючу систему обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів на досліджуваному підприємстві та надати пропозиції щодо їх удосконалення.


Предметом дослідження є методичні та організаційні питання обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів на промислових підприємствах.


Об’єктом дослідження виступає МП «Деревообробка».

облік ремонт основний засіб

Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові методи дослідження: моделювання, аналіз, синтез, порівняння, математичні і статистичні методи.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку ремонту основних засобів


Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.


В економічній літературі і в практичній діяльності немає єдності поглядів стосовно класифікації ремонтів. При поділі ремонтів на види за основу беруться різні ознаки: обсяг, трудомісткість, періодичність ремонту, ступінь розборки об’єкта, джерела фінансування ремонту, конструктивні особливості об’єктів, характер пошкоджень, ступінь зносу окремих частин тощо. Більшість авторів віддає перевагу кількісним ознакам ремонту. Аналізуючи доробки вітчизняних вчених можна зауважити, що більшість із них надають перевагу наступній класифікації видів ремонту [10, с.12]:


1. Поточний;


2. Середній;


3. Капітальний


Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.


Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.


Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.


Кожен з вище перелічених ремонтів яких передбачає свою мету і має певні ознаки, що представлені на рис.1.1.


Размещено на http://www.allbest.ru/


Рис.1.1 Класифікація ремонтів, їх характеристика


Ремонти спрямовані на підтримання основних засобів у робочому стані, на зменшення їх зносу.


Підприємства підтримують свої основні засоби в робочому стані та забезпечують їх функціонування способом як поліпшення, так і за допомогою системи технічного обслуговування й системи планово-попереджувального ремонту.


Технічне обслуговування — це комплекс операцій або операція з підтримки працездатності чи справності об’єкта під час його використання за призначенням способом його періодичного огляду (мастильні й очищувальні роботи, перевірка рівня працездатності тощо) та ремонтних робіт невеликої вартості, що не збільшують первісну вартість об’єкта.


Також на підприємстві в ході поточного і середнього ремонтів може проводитися модернізація обладнання та споруд.


Модернізація, модифікація, побудова, дообладнання — це розширення окремих будівель і споруд, технічне переобладнання інших об’єктів, запровадження нової техніки й технології, механізація та автоматизація виробництва, які, кожен окремо або в сукупності, збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів. На проведення цих робіт обов’язковими є також наявність проектно-кошторисної документації та відповідних дозволів органів державного контролю й нагляду.


Об’єктами ремонтів є засоби праці виробничої сфери і сфери обігу, предмети невиробничої сфери та особистого споживання. Узагальнення матеріалів дослідження дало можливість визначити, що ремонтом називаються роботи, які спрямовані на зменшення зносу, підтримання в дієздатному стані засобів праці шляхом відновлення або заміни їх зношеної частини.


При визначенні періодичності ремонту слід керуватися галузевими інструкціями. Дослідження показали, що на періодичність капітального ремонту впливають наступні фактори: об’єкт ремонту, умови експлуатації основних засобів.


Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.


Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об’єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об’єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно [7, с.311].


Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на початку року на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об’єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.


Зазвичай план капітальних ремонтів, що включає в себе:


поіменний титульний список об’єктів;


перелік основних робіт;


кошторисну вартість робіт;


календарний план-графік ремонтів;


потребу в основних матеріалах, транспортних засобах механізації та робітниках;


одержання дозволів Держархбудконтролю та інших державних органів з безпеки та екології.


До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.


Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.


Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.


Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.


Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів. Таким чином, вони підлягають амортизації.


Амортизація — це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).


Знос об’єктів (предметів) основних засобів визначається в останній день грудня в гривнях без копійок за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані), відповідно до встановлених методів амортизації.


Відповідно до П (С) БО №7 амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:


прямолінійного (прямолінійного списання);


зменшення залишкової вартості;


прискореного зменшення залишкової вартості;


кумулятивного (суми кількості років);


виробничого (метод суми одиниць продукції).


Об’єктом амортизації є основні засоби, крім землі.


Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.


Нарахування зносу не може проводитися понад 100 % вартості основних засобів. Нарахований знос у розмірі 100 % вартості на об’єкти (предмети), які придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для їх списання [7, с.322].


Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капітальний ремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.


Під час розбирання об’єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих засобів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих засобів.


Ремонт основних невиробничих засобів фінансується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних засобів.


1.2 Економіко-правовий аналіз нормативної бази з обліку ремонту основних засобів


Що стосується ремонту основних засобів, то в П (с) БО7 п.15 вказано, що витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.


Більш детально порядок відображення витрат на ремонт в обліку розкриває Інструкція щодо застосування П (С) БО 7 «Основні засоби” №561. Розділ 6. «Облік ремонту і поліпшення основних засобів» Інструкції МР № 561 показує в розгорнутому вигляді, як Мінфін розуміє норми п.15 П (С) БО 7. Загалом і в цілому цей розділ містить відомі підходи стосовно витрат на поліпшення і ремонт основних засобів: коли такі витрати капіталізуються, а коли визначаються витратами звітного періоду. Під капіталізацією мається на увазі віднесення відповідних витрат на балансову вартість об’єкта основних засобів.


Таблиця 1.1


Перелік нормативної бази по обліку витрат на ремонт основних засобів

Коли і ким затверджений (дата, номер)

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

№ 996-ХIV, Верховною радою України.

Регламентує порядок ведення бухгалтерського обліку, порядок заповнення первинних облікових документів

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств”

від 22 травня 1997 року №283/97

остання редакцiя вiд 31.01.2009 на пiдставi 882-17, чинний

Визначає платників податку на прибуток підприємств, об’єкти, базу та ставки оподаткування

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу і зобов’язань, господарських операцій підприємств та організацій

Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року, №291

Містить назви синтетичних рахунків і субрахунків, їх класифікацію по класах, використання в різних галузях народного господарства

Положення «Про кореспонденцію рахунків»

Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 26 березня 2001 року, №143

Визначає кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку в господарській діяльності підприємств.

Інструкція Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій

Від 30 листопада 1999 № 291.

Визначає призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку

Інструкція про порядок складання статистичної звітності з капітального будівництва

Затверджена наказом Міністерством статистики України від 28.03.96 р. № 93

Визначає порядок та умови складання звітності у разі здійснення підприємством реконструкції, модернізації та технічного переобладнання будівель і споруд

Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку

Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88

Визначає порядок складання та використання бухгалтерських документів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (П (с) БО1)

Затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356

Визначається мета, склад, принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до розкриття її елементів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 «Баланс» (П (с) БО2)

Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 1999 р. № 87

Передбачає наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати» (П (с) БО3)

Затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87

Визначає порядок розрахунку та відображення фінансових результатів діяльності підприємства

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух коштів» (П (с) БО4)

Затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87

Визначає порядок генерування та використання грошових коштів підприємства

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби” (П (с) БО7)

Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92

Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про ОЗ, інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість» (П (с) БО10)

Затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 р. № 237

Визначає сутність дебіторської заборгованості, їх оцінку класифікацію

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов’язання» (П (с) БО11)

Затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20

Містить основний перелік видів забезпечень майбутніх витрат і платежів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» (П (с) БО16)

Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318

Визначає сутність витрат підприємства, їх види та способи визначення

Методичні рекомендації щодо бухгалтерського обліку основних засобів

Затверджено Наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561

інструкція щодо застосування П (С) БО 7 «Основні засоби”

Також характеризуючи нормативно-правові документи, що регулюють порядок відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів необхідно відмітити, що відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 ВР остання редакцiя вiд 31.01.2009 на пiдставi 882-17, чинний витрати, пов’язані з поточним, капітальним ремонтами, реконструкцією та іншими видами поліпшення основних засобів у сумі, що не перевищувала 5% балансової (залишкової) вартості основних засобів на початок звітного року, списувалися на собівартість продукції (витрат обігу, робіт, послуг), різницю — на збільшення основних засобів.

1.3 Методика та організація обліку ремонту основних засобів


Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 «Основні засоби»; 11 «Інші необоротні матеріальні активи»; 13 «Знос необоротних активів»; 18 «Інші необоротні активи». Витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».


Як уже відзначалося раніше в роботі, ремонти основних засобів залежно від обсягу і характеру робіт бувають поточні, середні й капітальні.


Поточні ремонти здійснюються за необхідності і виконуються в основному власними силами. До поточних ремонтів належать дрібні роботи по зміні або виправленню окремих зношених деталей, вузлів машин, обладнання, елементів конструкції будов та споруд, а також профілактичні ремонти й огляди. Капітальні ремонти здійснюються з періодичністю понад один рік, при цьому здійснюються повне розбирання, зміна або відновлення всіх зношених деталей, вузлів.


Нині відображення витрат на ремонт в обліку практично не залежить від видів ремонту. Згідно з Інструкцією № 291 від 30.11.99 р. суми ремонту виробничого призначення списуються на рах. № 23 «Виробництво» і на рах. № 91 «Загальновиробничі витрати», решта — на збільшення основних засобів.


У бухгалтерському обліку витрати на ремонт в повному обсязі списуються на відповідні статті витрат (прямі, загально-виробничі, адміністративні тощо, тобто в дебет рахунків 23, 91, 92, 93). Витрати на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання додають до вартості відповідних основних засобів.


Способи здійснення ремонту:


підрядний — силами підрядної організації;


господарський — власними силами;


змішаний.


При підрядному способі до проведення капітального ремонту за договором залучаються спеціалізовані підприємства. Усі види робіт виконує підрядна організація, а підприємство-замовник здійснює оплату пред’явлених розрахунково-платіжних документів за виконані і прийняті за актами роботи (виходячи з їх договірної вартості). Рахунки з підрядниками здійснюються на підставі Акта прийому виконаних робіт за рахунками-фактурами.


При акцепті (тобто прийнятті до оплати) розрахунково-платіжних документів підрядчика в бухгалтерському обліку підприємства-замовника роблять запис по кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (на суму, прийняту до оплати розрахунково-платіжних документів підрядних організацій, відповідно договірній вартості робіт) і дебету рахунків:


23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на вартість ремонту об’єктів виробничого призначення);


92 «Адміністративні витрати» (на вартість ремонту об’єктів загальногосподарського призначення);


93 «Витрати на збут» (на вартість ремонту об’єктів основних засобів, які використовуються в підрозділах, зайнятих збутом продукції;


949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартості ремонту об’єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін.


Одночасно роблять запис по дебету рахунка 641 «Розрахунки за податками» у кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» [17, с.345].


Господарський спосіб виконання капітального ремонту основних засобів використовуються на підприємстві при незначному обсязі робіт і за наявності на підприємстві спеціалістів, кваліфікація яких дає змогу виконувати передбачені кошторисом роботи.


При господарському способі виконання робіт затрати по ремонту основних засобів відображаються на дебеті рахунків обліку витрат виробництва або обігу в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків. Якщо ремонт основних засобів (машин, обладнання, транспортних засобів та ін.) виконується ремонтним цехом підприємства, то облік таких затрат ведеться на дебеті рахунків:


— 23 «Виробництво» в кореспонденції з кредитом рахунків: 201 «Сировина і матеріали», 211 «Запасні частини» та ін. (на вартість використаних для ремонту матеріалів і запасних частин);


— 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (на вартість інструментів і пристосувань, використаних у виробництві);


— 66 «Розрахунки з оплати праці»;


— 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати робітникам за виконані ремонтні роботи і нарахованої суми збору на соціальні заходи) та ін.


Визначена за даними рахунка 23 «Виробництво» собівартість ремонтних робіт списується з кредиту цього рахунка на затрати тих господарських підрозділів, де знаходяться в експлуатації відремонтовані об’єкти (рахунки 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності» та ін.).


Документальною підставою для відображення витрат при підряді є договір на виконання робіт, кошторис і акт приймання, а за господарського способу:


За господарського способу виконання робіт на витрати з поточного ремонту, який не вимагає розроблення креслень, складаються розціночні описи робіт на підставі дефектних актів або дефектних відомостей. У промисловості для обліку робіт з обслуговування та поточного ремонту відповідної будівлі (споруди) необхідно вести технічний журнал, до якого вносяться записи про всі виконані роботи з зазначенням виду та місця робіт.


Бухгалтерські проведення з обліку ремонту основних засобів подано в табл.1.1 [17, с.348].


Таблиця 1.1


Кореспонденція рахунків з обліку ремонту основних засобів

Облік витрат на ремонт основних засобів:

Витрати на ремонт, які здійснені для забезпечення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання основних засобів:

а) виробничого призначення

б) загальногосподарського призначення

в) що використовуються для досліджень та розробок

г) житлово-комунального господарства й об’єктів соціально-культурного призначення

д) що забезпечують збут продукції

є) відображення суми ПДВ

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р. витрати на поточний, капітальний ремонти та інші види поліпшення основних засобів у сумі, що не перевищує 5% балансової вартості основних засобів на початок звітного року, списуються на виробництво, решта на збільшення вартості основних засобів

Витрати з капітального ремонту обліковуються за кожним видом ремонтованих основних засобів. Виконані роботи оформляють Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (ф. № 03-2), на підставі якого роблять відповідні записи в інвентарних картках із зазначенням дати і вартості ремонту.

Аналітичний облік витрат на капітальний ремонт за господарського способу ведеться на окремому субрахунку 23 «Виробництво» як у розрізі видів затрат (будівельні роботи, роботи з монтажу обладнання, інші роботи), так і за кожним об’єктом позамовним методом у розрізі статей витрат (матеріали, будівельні конструкції, основна заробітна плата робітників, відрахування на соціальні заходи, втрати від браку, інші прямі витрати, експлуатація будівельних машин і механізмів, загальнодільничі витрати), за підрядного методу витрати на поточні ремонти та обслуговування відносяться безпосередньо на об’єкти їх виконання.

У податковому обліку на валові витрати відносять витрати на ремонт у розмірі 10 % балансової вартості основних засобів на початок року; інші витрати додають до вартості основних засобів відповідної групи для подальшої амортизації.

При здійсненні ремонту підрядним способом, виникає податкове зобов’язання з ПДВ; при господарському способі ремонту податкове зобов’язання з ПДВ не виникає.

Розділ 2. Практичні аспекти організації обліку основних засобів на мп «деревообробка»


Основним видом діяльності МП «Деревообробка» є виробництво столярних виробів. Також фірма має право надавати такі послуги споживачам, як:


— реставрація меблів;


— декоративна обробка виробів із деревини;


— послуги з розкрою МДФ, ДВП, та ін. сировини;

Источник

Оцените статью
© 2025 Про ремонт