Теоретичні основи технічного обслуговування та ремонту техніки
1. Фізична сутність зносу, його види. Поняття про граничні і допустимі зноси.
2. Основні фактори, що впливають на знос.
3. Система технічного обслуговування і ремонту технічних засобів речової служби.
Фізична сутність зносу, його види. Поняття про граничні і допустимі зноси.
У процесі експлуатації технічних засобів велике значення має правильна оцінка працездатності деталі або виробу в цілому і своєчасному виявленні реальної потреби в ремонті. Своєчасність і правильність вирішення цього питання дає можливість скласти реальний план ремонту технічних засобів і більш ефективного використовувати техніку протягом установленого періоду експлуатації.
Найбільше часто деталі пошкоджуються в результаті зносу. Зносом називається процес поступової руйнації поверхневих прошарків деталей при терті, що призводять до зміни їхніх розмірів, геометричних форм і обмеженню терміну служби.
Природа зносу деталей надзвичайно складна і вивчена далеко не повністю. Розрізняють знос механічний, абразивний, корозійний, у тому числі і викликаний впливом високих температур і утомлювальна руйнація. У технічних засобів речової служби частіше приходиться мати справу з різноманітними видами механічного зносу. У техніки зустрічаються три види зносу:
Механічний знос охоплює усі види зносу, пов’язаний з чисто механічною руйнацією поверхні тертя, як процес зрізання, зняття і вдавлювання шорсткостей цих поверхонь.
Молекулярне – механічний знос походить із того факту, що тісне зближення двох твердих тіл супроводжується їхньою молекулярною взаємодією. Взаємне зближення особливо гладких поверхонь більше, ніж поверхонь шорсткуватих. У результаті молекулярної взаємодії відбувається пластичне деформування і миттєвий нагрів малих ділянок тертя, що призводить до зміни кристалічного решітки поверхневого прошарку.
Нагрів супроводжується дифузією кисню повітря в метал. Утворяться тверді, але крихкі сполучення металу з киснем, що при подальших деформаціях викришуються.
Молекулярне – механічний знос найбільше чітко спостерігається при взаємодії зубчастих коліс, поршневих кілець двигунів внутрішнього згорання з внутрішньою поверхнею гільзи циліндра і т.п.
Корозійне – механічний знос являє собою процес зносу як руйнування тертьових поверхонь за рахунок інтенсивного окислювання зовнішніх прошарків металу виготовлених деталей, відшаровування і механічної руйнації окисленого прошарку в ході пластичної деформації.
Зноси, що зустрічаються при експлуатації машин, можна підрозділити на:
— природні, тобто як неминучий результат впливу сил тертя, високих температур і других факторів, супровідних робота деталі в умовах нормальної експлуатації машини, коли дотримуються усе правила догляду за ній;
— аварійні, що є результатом порушення нормального режиму роботи машини, правил технічного догляду.
Наростання зносу в сполученнях залежить від часу роботи деталей і ділиться на три періоди.
Діаграма зносу сполучення
I мін. – мінімальний зазор (знос) в новому сполученні;
I н – початковий зазор припрацьованого сполучення;
I мак. – гранично – допустимий зазор;
T – міжремонтний строк служби;
t пр. _–– час припрацювання;
α – величина, яка характеризує інтенсивність зносу сполучень.
У першому періоді відбувається припрацювання тертьових поверхонь деталей, під час котрого знову зібрані деталі зношуються швидше прироблених. Відбувається стирання, відшаровування і виламування нерівностей; прошарок мастила, що розділяє поверхні тертя, насичується абразивною сумішшю. У цей період технічні засоби повинні експлуатуватися на знижених режимах із регулярними контрольними оглядами, більш частими замінами мастила і промивання тертьових поверхонь.
В другому періоді умови роботи тертьових поверхонь стають більш стійкими, знос відбувається повільно. Цей період є основним, відповідає природному зносу, тому бажано його подовження.
У третьому періоді знос деталей наростає швидко внаслідок неприпустимого збільшення зазору в зчленуваннях. До номінальних навантажень у сполученнях додаються ударні навантаження, при цьому природний знос може переростити в аварійний.
Задача попередження несправностей полягає в тому, щоб установити момент досягнення сполученнях граничного зносу.
Гранично – допустимий знос – це така величина зносу, при котрій подальша робота деталі, що входить у зборку, стає технічно ненадійною або ж економічно недоцільною. Граничний знос деталей установлюється по нормативах технічних умов на ремонт машин.
Основні фактори, що впливають на знос.
У процесі роботи технічних засобів у їхніх сполученнях і деталях з’являються зноси, що порушують нормальну роботу.
Зноси визначаються рядом факторів, головними із яких є:
— якість механічної обробки деталей;
— якість металу, його структура і твердість;
— швидкість руху тертьових деталей і питомий тиск на них;
— зазори між тертьовими деталями;
— умови експлуатації машин.
Якість механічної обробки деталей
При будь – якій механічній обробці деталей їхні поверхні ніколи не бувають гладкими. На поверхні завжди є нерівності, що по своїх розмірах і походженню бувають двох видів: макронерівності і мікронерівності.
До макронерівностей відносяться відхилення від циліндричність (конусність, бочкопоподібність і ін.), від округлості (овальність, огранювання), від прямолінійності і т.д.
До мікронерівностей відносяться поверхні, для яких в якості розмірного нормованого параметра приймають висоту нерівності.
Для зменшення зношування деталей необхідно більш правильно виготовляти деталі.
Якість металу, його структура і твердість
Знос деталей машин у значній мірі залежить від якості металу, його структури і термічного обробки поверхонь деталей.
При роботі тертьових поверхонь деталей, виготовлених із чавуну, графіт, є неміцної складової структури чавуну, зменшує опір силам тертя і, заповнюючи дрібні нерівності на поверхні деталі, зрівнює діючі навантаження (питомий тиск), відіграє роль змащення.
Зносостійкість сталей знаходиться в прямій залежності від вмісту в них вуглецю. На знос сталей впливає також твердість. Чим вона вище, тим менше знос.
Правильний вибір мастильних матеріалів і режиму змащення є одним із найбільше ефективних заходів щодо боротьби зі зносом. Кращими мастильними матеріалами є ті, що утворять на робочих поверхнях тертьових деталей міцну масляну плівку, що охороняє поверхні тертя від безпосереднього контакту і перешкоджає виникненню молекулярне – механічного зносу. Такими матеріалами являється усі мастила рослинного походження, а також мастила з нафтеновим і асфальтовим основою. Мастила з ароматними основами мають здатність прилипати, і являються поганими утворювачем стійких плівок. Вибір мастильних матеріалів варто узгодити з основними принципами змащення:
1. З зростанням питомих навантажень в’язкість мастила повинна підвищуватися.
2. Для механізмів, що працюють на великих швидкостях, в’язкість застосовуваного мастила повинна бути меншою, ніж при малих швидкостях.
3. Чим вище клас чистоти обробки поверхні деталей, тим нижче повинна бути в’язкість мастильного матеріалу.
4. Чим більше зношені сполучення, тим більше в’язким повинні бути застосовувані мастила.
Швидкість руху тертьових деталей і питомий тиск на них
Чим більша швидкість руху, тим легше здійснюється рідинне тертя і тим менше знос деталей. Величина зносу залежить від питомого тиску, тому що знос в одиницю часу пропорційний нормальному тиску. Це пояснюється тим, що зі збільшення питомого тиску змащення між тертьовими поверхнями буде видавлюватися, а знос збільшуватися. Наростання зносу відбувається приблизно за законом прямої лінії.
Зазори між тертьовими деталями
При зносі деталей характер посадки змінюється (зазор збільшується) і сполучення починає працювати з додатковими динамічними навантаженнями, що викликають швидко наростаючий знос, тому що енергія удару викликає нагрів мастила, витискування його і нагрів сполучених деталей.
Умови експлуатації машин
Технічні засоби, призначені для роботи в польових умовах, зберігаються під відкритим небом, пересуваються по різноманітних дорогах, технічне обслуговування їх проводиться в гранично стислі строки, а іноді і невчасно і не в повному обсязі. Польові умови експлуатації характеризуються запиленістю повітря, підвищеної його вологістю, різкими температурними коливаннями і т. д. вплив цих причин на знос технічних засобів багато в чому буде залежати від організації і якості технічного обслуговування.
Система технічного обслуговування і ремонту технічних засобів речової служби.
У процесі експлуатації технічних засобів речової служби. Для підтримки їхньої надійності необхідно періодично проводити технічне обслуговування машин і агрегатів і їхній ремонт.
Під системою технічного обслуговування і ремонту розуміється комплекс організаційно технічних заходів, спрямованих на підтримку і відновлення працездатності машин і обладнання, а також на забезпечення їхньої довговічності й експлуатаційної надійності.
Для технічних засобів речової служби установлені наступні види комплексного технічного обслуговування і ремонту :
— контрольний огляд (КО);
— щоденне технічне обслуговування (ЩТО);
— технічне обслуговування №1 (ТО – 1) – після 100 годин роботи;
— технічне обслуговування №2 (ТО – 2) – після 400 годин роботи;
— сезонне технічне обслуговування (СО);
— поточний ремонт (ПР);
— середній ремонт (СР) – через 3000 годин роботи, для капітально відремонтованих – через 2000 годин роботи;
— капітальний ремонт (КР) – виконується два капітальних ремонти: перший через 5000 годин роботи, другий через 4000 годин роботи після першого КР.
б) при збереженні:
— технічне обслуговування №1 (ТО – 1з) – щорічно;
— технічне обслуговування №2 (ТО – 2з) – після 3 років збереження;
— регламентоване технічне обслуговування (РТО) – після 6 – 9 років збереження;
— регламентований ремонт (РР) – після 12 – 18 років збереження.
Сезонне технічне обслуговування, технічне обслуговування №1 і №2 та регламентоване технічне обслуговування, а також середній, регламентований і капітальний ремонт технічних засобів речової служби є плановими.
Технічне обслуговування і ремонт автомобільної й інженерної техніки (автомобілів, причепів, і електростанцій) проводиться одночасно з технічним обслуговуванням і ремонтом технічних засобів речової служби, але не рідше строків, установлених для технічного обслуговування і ремонту автомобільної й інженерної техніки.
Основою забезпечення постійної готовності технічних засобів речової служби до використання по призначенню є своєчасне, повне і якісне проведення комплексного технічного обслуговування і ремонту.
Відповідальність за технічний стан і готовність до використання по призначенню, за організацію комплексного технічного обслуговування і ремонту технічних засобів речової служби покладається на командира в/ч, заступника командира в/ч з тилу, начальника речової служби, відповідальну посадову особу.
Контрольний огляд (КО) призначений для перевірки технічного стану технічних засобів.
Технічним станом називається ступінь здатності машини виконувати свої функції з допустимими відхиленнями від установлених параметрів.
Технічне обслуговування №1(ТО – 1) і №2 (ТО – 2) призначено для підтримки технічних засобів у працездатному (справному) стані.
Сезонне технічне обслуговування (СО) призначено для підготування технічних засобів до осіннє – зимового або весняно – літнього періоду експлуатації.
Контрольний огляд, технічне обслуговування №1 і №2 і сезонне технічне обслуговування при експлуатації проводяться силами обслуговуючого персоналу, закріпленого за конкретними технічними засобами.
технічне обслуговування №1 і №2 при збереженні призначено для підтримки технічних засобів у справному (працездатному) стані до чергового технічного обслуговування з метою їхньої постійної готовності до використання.
Регламентоване технічне обслуговування призначене для забезпечення працездатності (справності) технічних засобів, що знаходяться на збереженні, до регламентованого ремонту.
Технічне обслуговування №1 і №2, регламентоване технічне обслуговування при збереженні провадиться безпосередньо в в/ч (установах), відповідальних за збереження технічного засобу, особовим складом цієї частини (установи), а також приписним особовим складом у період збору військовозобов’язаних.
Регламентований ремонт (РР) призначений для повного або близько до повного відновлення ресурсу і надійності технічних засобів шляхом усунення несправностей, що виникають у ході збереження.
Регламентований ремонт провадиться в майстернях для ремонту технічних засобів речової служби.
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.016 сек.)
Источник
Вимоги безпеки під час технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів.
1. У місцях виконання та під час виконання робіт технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
— падіння вивішених частин транспортних засобів при технічному обслуговуванні та ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;
— падіння кузова автомобіля-самоскида при технічному обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;
— падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля;
— падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструменту;
— падіння працівників на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок) в оглядову канаву;
— напруженість праці через вимушену робочу позу в оглядовій канаві;
— наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в’їзді (виїзді) у зону ремонту, русі на оглядовій канаві та конвеєрі;
— термічні фактори (пожежі при зливанні пально-мастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);
— осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шкворнів, пальців, підшипників, валів, вісей, при рубанні металу;
— наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вуглеводнів аліфатичних граничних тощо);
— знижена температура повітря у холодний період року;
2. Після постановки транспортного засобу на пост технічного обслуговування або ремонту (без примусового переміщення) необхідно обов’язково зупинити двигун, установити важіль перемикання передач (контролера) у нейтральне положення, загальмувати автомобіль стоянковим гальмом, а під колесо з обох боків підкласти упорні колодки. На рульове колесо повинна бути вивішена табличка з написом «Двигун не запускати — працюють люди!»
На транспортних засобах, що мають дублюючі пристрої для запуску двигуна, аналогічна табличка повинна бути вивішена і біля цього пристрою.
засобу на підйомнику (гідравлічному, пневматичному, електромеханічному) на пульті управління підйомником повинна бути вивішена табличка із написом «Підйомник не включати — працюють люди!».
3. У приміщеннях технічного обслуговування з потоковим рухом транспортних засобів обов’язковим є влаштування сигналізації (світлової, звукової), яка своєчасно попереджує працівників на лінії обслуговування про момент початку руху транспортного засобу з поста на пост або про виїзд транспортного засобу.
4. Перед вивішуванням частини автомобіля (причепа, напівпричепа) підйомними механізмами (домкратами, наканавними пересувними підйомниками, талями тощо), крім стаціонарних, необхідно спочатку встановити транспортний засіб на рівній поверхні, зупинити двигун, включити знижену передачу, загальмувати його стоянковим гальмом, підставити під колеса, що не підіймаються, упорні колодки, у автобуса перевірити стан опорної площадки кузова.
5. Під вивішені частини транспортного засобу за допомогою домкратів (пересувних наканавних підйомників, талей тощо) для огляду, виконання технічних робіт та ремонту повинні бути встановлені підставки (козелки).
Підставки (козелки) під вивішені частини транспортного засобу повинні встановлюватися у місцях, які зазначено в технологічній документації, документації з експлуатації транспортного засобу.
6. У виконанні робіт, пов’язаних із зняттям та установленням агрегатів, повинні брати участь два слюсарі з ремонту автомобілів. Допускається замість одного слюсаря працювати водію при відповідній підготовці і обов’язковому інструктажу з охорони праці при виконанні цих робіт.
7. Під час підіймання перекидної кабіни для технічного обслуговування та ремонту систем автомобіля вона повинна бути надійно зафіксована.
Забороняється підіймати кабіну з несправним запірним механізмом, упором-обмежувачем, страхувальним пристроєм.
8. Під час обслуговування та ремонту автомобілів (у тому числі двигунів) на висоті понад 1 м працівники повинні бути забезпечені і користуватися спеціальними помостами, естакадами, площадками або драбинами-стрем’янками.
Застосовувати приставні драбини не допускається.
Під час підіймання по драбині працівникові забороняється тримати у руках інструмент, деталі, матеріали та інші предмети. Для цієї мети повинна застосовуватись сумка або спеціальні ящики.
Забороняється проводити одночасно роботу на драбині, помостах, площадках та під ними.
9. Під час роботи на поворотному стенді (перекидачі) необхідно попередньо надійно укріпити на ньому автомобіль, злити паливо із паливних баків і рідину із системи охолодження у призначені для цього ємності, щільно закрити маслоналивну горловину двигуна і зняти акумуляторну батарею.
10. Забороняється пуск двигуна автомобіля на постах технічного обслуговування та ремонту працівникам, які не мають на це права.
При включенні двигуна для заповнення пневмосистеми автомобіля необхідно передбачати відведення вихлопних газів за межі приміщення.
11. Перед проведенням робіт, які пов’язані з прокручуванням колінчастого та карданного валів відповідно до технологічного процесу, необхідно додатково перевірити відключення запалювання (перекриття подачі пального для дизельних двигунів), нейтральне положення важеля перемикання передач (контролера); звільнити важіль стоянкового гальма. Після виконання необхідних робіт автомобіль слід загальмувати стоянковим гальмом.
Забороняється прокручувати карданний вал за допомогою монтажної лопатки або інших предметів.
12. Під час проведення ремонту паливних баків, а також паливопроводів, через які може витікати паливо із баків, останні перед ремонтом повинні бути повністю звільнені від нього. Зливання палива повинно здійснюватися у місцях, що виключають можливість його загоряння.
13. Під час технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів не допускається:
— виконувати будь-які роботи на автомобілі (причепі, напівпричепі), який вивішений тільки на одних підйомних механізмах (домкратах, наканавних пересувних підйомниках, талях тощо);
— підкладати під вивішені частини автомобіля (причепа, напівпричепа) замість підставок (козелків) диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;
— установлювати домкрат на випадкові предмети або підкладати їх під плунжер домкрата;
— знімати і ставити ресори на транспортні засоби усіх конструкцій і типів без попереднього їх розвантаження від маси кузова шляхом вивішування кузова з установленням підставок (козелків) під нього або раму автомобіля;
— проводити обслуговування та ремонт автомобілів при працюючому двигуні, за винятком окремих видів робіт, технологія проведення яких вимагає запуску двигуна;
— підіймати (вивішувати) автомобіль за буксирні пристрої (гаки) шляхом захоплення їх тросами, ланцюгами або гаком підйомного механізму;
— підіймати (навіть короткочасно) вантажі масою більше ніж це зазначено на табличці даного підйомного механізму;
— оглядати, поправляти, ремонтувати пневморесору, якщо працівник перебуває між кузовом автобуса і колесом;
— залишати інструмент і деталі на автомобілі (рамі, агрегатах, підніжках, капоті тощо), краях оглядової канави;
— транспортувати агрегати на візках, не обладнаних пристроями, що запобігають їх падінню.
14. Ремонт, заміна підйомного механізму кузова автомобіля-самоскида, самоскидного причепа або доливання в нього масла повинні проводитися після установлення під піднятий кузов спеціального додаткового упору, що виключає можливість падіння або довільне опускання кузова.
15. Автомобілі-цистерни для перевезення легкозаймистих, вибухонебезпечних, отруйних та інших небезпечних вантажів, а також резервуари для їх зберігання перед ремонтом необхідно повністю очистити від залишків цих речовин і надійно заземлити.
16. Працівник, який проводить очищення або ремонт усередині цистерни або резервуара з-під небезпечних вантажів, повинен бути забезпечений спецодягом, шланговим протигазом, рятувальним поясом з мотузкою; зовні цистерни або резервуара повинні знаходитися два спеціально проінструктованих помічники.
Шланг протигазу повинен бути виведений через люк (лаз) і закріплений з навітряної сторони.
До пояса працюючого всередині резервуара прикріплюється міцна мотузка, вільний кінець якої повинен бути виведений через люк (лаз) назовні і надійно закріплений.
Один із помічників, який знаходиться зверху, повинен спостерігати за роботою, тримати за мотузку, страхуючи працівника в резервуарі, а другий — контролювати роботу і у разі потреби викликати допомогу.
Источник