Поточний ремонт системи водопостачання

ІІІ.4. Експлуатація та технічне обслуговування систем водопостачання

ІІІ.4.1. Загальні положення

Технічна експлуатація споруд і мереж водопостачання та каналізації – комплекс робіт, спрямованих на збереження та забезпечення безперебійної і надійної роботи всіх споруд і мереж водопроводу та каналізації за високих технікоекономічних і якісних показників відповідно до вимог державного стандарту на питну воду, правил охорони водойм від забруднення стічними водами і раціонального використання всіх ресурсів.

Необхідні передумови безперебійної та економічної роботи систем водопостачання такі:

•наявність кваліфікованого технічного персоналу, який дотримується вимог посадових інструкцій та нормативних документів;

•систематичний облік, контроль та аналізи води;

•раціональні режими експлуатації мереж і споруд;

Правильна експлуатація та оперативне технічне управління роботою систем водопостачання передбачають планово-запобіжні ремонти, зокрема організаційно-технічні заходи догляду за спорудами, нагляду за всіма ремонтними роботами, виконуваними періодично за заздалегідь складеним планом.

Планово-запобіжні ремонти мають запобігати передчасному зношуванню споруд та устаткування, аваріям, дають змогу забезпечувати безперебійну роботу споруд та устаткування за високих якісних і техніко-економічних показників. На підставі таких оглядів і профілактичного обслуговування складають дефектні відомості та проектно-кошторисну документацію і виконують поточний та капітальний ремонти.

Поточний ремонт– виконання робіт із систематичного і вчасного захисту елементів споруд та устаткування від передчасного зношення через здійснення профілактичних заходів і усунення неістотних пошкоджень та несправностей. Поточний ремонт вносять до планів роботи оператора водопостачання. Кошти на поточний ремонт виділяють з експлуатаційних витрат. Роботи виконують силами ремонтних підрозділів чи експлуатаційного персоналу.

Капітальний ремонт – комплекс технічних заходів і будівельно-монтажних робіт, спрямованих на відновлення або заміну зношених конструкцій, деталей, устаткування, споруд або трубопроводів. Капітальний ремонт виконують, як правило, силами ремонтно-будівельних організацій (підрядним способом).

ІІІ.4.2. Експлуатація водозабірних споруд

У процесі експлуатації водозабірних споруд підземних джерел водопостачання персонал суб’єкта господарювання має такі обов’язки:

•провадити систематичні спостереження за станом джерела водопостачання (температурою і якістю води, дебітом експлуатаційних свердловин, статичним і динамічним рівнем в експлуатаційних та спостережних свердловинах);

•здійснювати постійний контроль за станом і роботою водозабірних споруд та устаткування;

•забезпечувати задані режими роботи експлуатаційних свердловин і насосних агрегатів;

•утримувати в належному стані зону санітарної охорони першого поясу;

•систематично здійснювати технічне обслуговування і виконувати ремонти;

•вести експлуатаційну документацію.

Над свердловиною потрібно спорудити павільйон або камеру. Саму свердловину належить обладнати амперметром для вимірювання сили струму, що його споживає електродвигун; манометром, вантузом чи вентилем для випускання повітря; зворотним клапаном; водолічильником; засувкою; рівнеміром (датчиком сухого ходу) та пробовідбірним краном.

Електронасоси опускають на глибину нижче від динамічного рівня щонайменше на метр. Дроти прикріплюють до труб хомутами через кожні 3 м, обгорнувши їх у місцях кріплення ізоляційною стрічкою. Під час занурення потрібно оберігати дроти від пошкодження. Колону труб, закріплену в опорній плиті, опускають на торець обсадної труби. Відтак монтують наземне обладнання. Після встановлення електронасоса у свердловині протягом 30 хвилин відкачують воду «на викид», відкривши засувку на одну третину.

Під’єднувати електронасоси безпосередньо до електричної мережі заборонено: їх під’єднують до мережі через пристрій СУЗ (станція управління та захисту) або інші пристрої управління та захисту для глибинних електронасосів.

Електронасос можна вмикати не частіше ніж шість разів на годину. Часовий проміжок між вимкненням та вмиканням має бути не меншим ніж 10 хвилин. Не рекомендують тримати електронасоси у воді понад сім діб у неробочому стані.

Облік продуктивності свердловини потрібно вести за показами водолічильника, встановленого на напірному трубопроводі. Динамічний рівень в експлуатаційних свердловинах вимірюють не рідше ніж раз на місяць, статичний – зазвичай тоді, коли зупиняється насос після встановлення рівня водоносного горизонту, але не рідше ніж раз на два місяці.

Періодичність і порядок спостережень за рівнем водоносного горизонту в спостережних свердловинах визначають з огляду на місцеві умови і за погодженням із територіальними геологічними управліннями. У разі зменшення дебіту свердловини чи погіршення якості води потрібно налагодити спеціальне обстеження свердловин. Раз на рік у період, який визначають залежно від місцевих умов, здійснюють генеральну перевірку стану свердловини, устаткування і всіх трубопроводів.

На підставі результатів обстеження свердловин належить вживати таких заходів:

•відновлення дебіту свердловини чи її тампонування – у разі зниження продуктивності;

•ремонт свердловини та її дезінфекція – у разі погіршення якості води, пов’язаного з надходженням у свердловину забруднених вод.

Вводити свердловину в експлуатацію після дезінфекції дозволено лише тоді, коли одержано задовільні аналізи води і коли це питання погоджено з місцевими органами державного санітарного нагляду.

Якщо виявлено, що у свердловину надходять забруднені води через дефектні отвори в обсадних трубах чи через затрубний простір, то таку свердловину потрібно відремонтувати або затампонувати.

ІІІ.4.3. Експлуатація насосних станцій

На кожній насосній станції налагоджують облік роботи основного механічного та енергетичного устаткування за такими показниками:

•витрати електроенергії для станції загалом;

•витрати води на власні потреби в абсолютних величинах та у відсотках до об’єму подачі води з розподілом на виробничі та побутові потреби і втрати води;

•витрати електроенергії на власні потреби в абсолютних величинах і у відсотках до загальних витрат;

•кількість годин роботи і простою машин, електрообладнання, їх ККД;

•витрати палива і мастильних матеріалів.

Експлуатацію насосних агрегатів заборонено за таких обставин:

•поява в агрегаті добре чутного стукоту;

•поява диму, іскріння або світіння в зазорі між статором і ротором електродвигуна;

•посилена вібрація валу;

•підвищення температури підшипників, обмоток статора або ротора понад допустимий рівень;

•підплавлення або вихід із ладу підшипників.

ІІІ.4.4. Експлуатація башт і резервуарів

Не рідше ніж раз на рік належить здійснювати контроль герметичності резервуарів (башт), їх очищення та дезінфекцію, перевіряти пристрої для подання води в пересувну тару, всі трубопроводи, запірну арматуру, люки-лази, двері тощо. Виконання робіт з очищення, фарбування, ремонту резервуарів (башт) оформлюють наказом по підприємству. Перед початком робіт засувки на трубопроводах, які підводять і відводять воду, мають бути закриті й опломбовані. По закінченні очищення, фарбування чи ремонту резервуарів (баків водонапірних башт) складають спеціальний акт.

Після ремонту або очищення обов’язково виконують дезінфекцію розчином активного хлору:

•у резервуарах великої ємності – методом зрошування розчином сполук активного хлору з концентрацією 200-250 мг/л (із розрахунку 0,3-0,5 л на 1 м2 поверхні резервуара) протягом однієї-двох годин;

•у резервуарах малої ємності – способом заповнення водою з вмістом активного хлору з концентрацією 75-100 мг/л протягом п’яти-шести годин.

Після дезінфекції резервуар промивають чистою водою.

ІІІ.4.5. Роботи, виконувані під час експлуатації мережі

Під час експлуатації мережі виконують такі роботи:

•профілактичний огляд мережі;

•огляд і ремонт пожежних гідрантів та арматури мережі;

•вимірювання тиску на мережі манометром;

•з’єднання та роз’єднання фланців;

•чеканення розтрубів чавунних труб;

•утеплення мережевої арматури і пожежних гідрантів;

•відігрівання замерзлих ділянок мережі та арматури; пуск і закриття поливальних водогонів;

•промивання будинкових вводів із прочищанням фасонних частин у колодязі та біля лічильника;

•ремонт колодязів із заміною чавунного люка;

•очищення колодязів від бруду;

•очищення кришки від снігу та льоду, ремонт і перевірка водомірів.

Профілактичне обслуговування мережі здійснюють двічі на рік, виконуючи такі роботи:

•очищення та відкачування води в колодязях і камерах, сколювання льоду в горловинах (у зимовий період);

•профілактичне обслуговування розтрубних та фланцевих з’єднань;

•розгін шпинделів засувок, перевірка дії байпасів;

•огляд вантузів та інших приладів і пристроїв;

•перевірка роботи пожежних гідрантів із встановленням на них стендера;

•а також, якщо виникає потреба, заміна скоб і кришок, ремонт драбин.

Варто пам’ятати Ремонт пожежних гідрантів має бути виконаний протягом доби від моменту виявлення несправності.

Профілактичне обслуговування передбачає також заходи, що запобігають замерзанню пристроїв і обладнання в мережі (монтування та зняття утеплення, сколювання льоду). Для утеплення колодязів використовують спеціальні матеріали: їх розміщують у колодязях на перекриттях, які встановлюють на відстані 0,5-0,6 м від кришки колодязя. Можна також на 0,3 м нижче від кришки колодязя встановити додаткову дерев’яну ляду з шаром утеплювального матеріалу.

Під час оглядів і профілактичного обслуговування колодязів на проїжджій частині вулиць обов’язково потрібно в належний спосіб встановити огороджувальні захисні знаки, щоб запобігти наїзду транспорту на людей, які працюють.

Трубопроводи та споруди водопостачання періодично промивають (очищують) і дезінфікують. Порядок промивання та дезінфекції має відповідати вимогам ДБН.

Перш ніж вводити в експлуатацію, відновлену та випорожнену ділянку трубопроводу заповнюють водою, одночасно видаляючи з неї повітря. Заповнювати трубопровід водою належить повільно, починаючи від нижчого кінця його ділянки. Випускають повітря у підвищених ділянках трубопроводу через вантузи або гідранти з встановленими на них стендерами.

Склад, чисельність і кваліфікацію персоналу для експлуатації систем централізованого водопостачання визначають з огляду на потужність, складність споруд, технологічні процеси і масштаби роботи з обслуговування та ремонту діючих мереж і споруд. Перелік фахівців та їх чисельність мають відповідати «Нормам обслуговування та нормативам чисельності працівників, зайнятих на роботах з експлуатації мереж, очисних споруд, насосних станцій водопровідно-каналізаційних господарств та допоміжних об’єктів на них», затвердженим у наказі Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 06.06.1997 р. №39. Нормативи чисельності працівників для обслуговування водопровідних мереж, встановлені для водогонів та мереж різної протяжності, наведено в таблиці.

Нормативи чисельності працівників для обслуговування водопровідних мереж

Протяжність водопровідної мережі, км	Чисельність працівників, осіб	Протяжність водопровідної мережі, км	Чисельність працівників, осіб
12	3,0	45	10,9
15	3,6	50	12,2
20	4,9	60	13,3
25	6,1	70	14,5
30	7,3	80	15,7
35	8,5	90	16,8
40	9,7	100	18,0

Якщо протяжність водопровідної мережі становить менше ніж 10 км, то згідно з вимогами техніки безпеки її мають обслуговувати принаймні 3 працівники.

Із досвіду DESPRO

У більшості операторів у партнерських селах DESPRO в обслуговуванні системи водопостачання задіяно:

• понад дві особи (9,7%).

У двох громадах не вдалося отримати такі дані. Не відповіли на це питання 12,8% учасників опитування.

ІІІ.4.6. Обов’язки персоналу

Персонал підприємства повинен вчасно вносити в документацію виправлення, які мають відповідати здійснюваним у процесі експлуатації змінам конструкцій, схем, умов експлуатації споруд, обладнання, комунікацій тощо. Зміни належить вносити негайно після оформлення актів про прийняття і пуск в експлуатацію споруд та обладнання, яке підлягає змінам.

Постійному зберіганню в архіві підлягають такі документи:
•повні комплекти затверджених проектів на будівництво (реконструкцію) систем водопостачання з усіма додатками;
•робочі креслення та виконавча документація;
•оперативні схеми системи водопостачання, в яких указано розміщення всіх споруд та основних комунікацій;
•акти прийняття споруд, комунікацій та обладнання в експлуатацію;
•акти відведення ділянок під споруди водопостачання;
•повний комплект паспортів та інструкцій заводів-виробників на обладнання, агрегати, механізми, контрольно-вимірювальну апаратуру;
•річні технічні звіти про експлуатацію систем водопостачання загалом та щодо окремих споруд;
•правила технічної експлуатації системи водопостачання та водовідведення населених пунктів, правила техніки безпеки під час експлуатації системи водопостачання та водовідведення населених пунктів;
•документи, що регламентують правила проектування, будівництва систем водопостачання та користування ними;
•повний комплект посадових інструкцій, інструкцій з експлуатації та ліквідації аварій.

Вирішуючи питання про під’єднання до водопровідної мережі нових споживачів, замовник мусить передусім одержати від підприємства дозвіл і технічні умови на під’єднання. Технічні умови на під’єднання підприємство видає за умови наявності вільних потужностей згідно з «Інструкцією про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації».
← Назад Далі →

Источник

Поточний ремонт системи водопостачання

4. ГАРЯЧЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ