Види ремонтів локомотивів та моторвагонного рухомого складу
Система технічного обслуговування тягового рухомого складу і планово-попереджувальних ремонтів включає:
• технічне обслуговування ТО-1, ТО-2, ТО-3, поточний ремонт
ПР-1— це огляди і роботи з метою попередження появи несправнос
тей в експлуатації, підтримання рухомого складу в працездатному і
належному санітарно-гігієнічному стані, забезпечення пожежної без
пеки та безаварійної роботи;
• технічне обслуговування ТО-4— для обточування бандажів колісних
пар (без викочування їх з-під рухомого складу) з метою підтримання
оптимальної величини прокату та товщини гребенів;
• технічне обслуговування ТО-5— підготування тягового рухомого
складу з консервацією для довгострокового зберігання при виділенні
в запас Укрзалізниці або резерв Управління залізниці, підготування
до експлуатації після перебування в запасі Укрзалізниці або резерві
Управління залізниці, перед відправленням в капітальний і поточний
ремонти, на інші залізниці, або після прибуття в недіючому стані після
виготовлення, ремонту чи передислокації;
• поточні ремонти ПР-2 та ПР-3— для забезпечення справності тягово
го рухомого складу, відновлення експлуатаційних характеристик та
забезпечення їх стабільності в міжремонтний період, виконання
ревізії, ремонту, заміни груп деталей, вузлів та агрегатів, а також част
кової модернізації;
• капітальний ремонтКР-1, поточний ремонт підсилений ПР-ЗП— для
відновлення паспортних характеристик, часткового відновлення ре
сурсу, заміни і ремонту зношених, несправних агрегатів, вузлів, дета
лей та їх модернізації;
• капітальний ремонт КР-2— для відновлення справності та повного
ресурсу тягового рухомого складу, його паспортних характеристик,
модернізації агрегатів, вузлів та деталей, повної заміни кабелів та об
ладнання, що відпрацювало свій ресурс, на нове;
• капітальний ремонт з подовженням ресурсу КРП— для відновлення
експлуатаційних характеристик, справності та повного ресурсу на
період подовження строку служби понад встановленого після побудови, а також модернізації усіх агрегатів, вузлів і деталей, повної заміни на нові кабелів та обладнання з виробленим моторесурсом. Технічне обслуговування ТО-1 виконується локомотивними бригадами (огляд, прибирання, регулювання, очищення і змащення окремих вузлів і деталей тощо) за переліком робіт на підставі чинних положень та інструкцій.
Технічне обслуговування ТО-2 поїзних локомотивів та моторного рухомого складу проводиться в спеціальних ПТО, укомплектованих висококваліфікованими слюсарями, оснащених необхідним обладнанням, забезпечених технологічним запасом деталей та матеріалів; ТО-2 маневрових, вивізних та інших локомотивів при закріпленій їзді проводиться також у ПТО слюсарями за участю закріплених локомотивних бригад; якщо ці локомотиви працюють на станціях, віддалених від депо і ПТО — силами локомотивних бригад і ремонтним персоналом пересувних майстерень. Періодичність ТО-2 встановлюється начальником залізниці в межах 24-60 годин, незалежно від пробігу. Тривалість ТО-2 для різних локомотивів установлюється в межах 1-2 години.
Технічне обслуговування ТО-3, ТО-4, ТО-5, поточний ремонт ПР-1 виконуються в депо приписки тягового рухомого складу комплексними спеціалізованими бригадами. Поточний ремонт ПР-2 і ПР-3 виконуються в спеціалізованих депо залізниці, які мають необхідну ремонтну базу.
Технічне обслуговування ТО-4 дозволяється об’єднувати з виконанням ТО-3, ПР-1 і ПР-2.
Капітальний ремонт, модернізація тягового рухомого складу виконується на спеціалізованих заводах, за погодженням Укрзалізниці за відповідності ремонтної бази також можуть виконуватись у локомотивних депо. Нормативні міжремонтні періоди для технічного обслуговування ТО-3, усіх поточних і капітальних ремонтів установлюються Укрзалізницею для кожного виду і серії тягового рухомого складу в залежності від їх пробігу.
Дата добавления: 2014-12-18 ; просмотров: 5779 ; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ
Источник
Реферат Технічна експлуатація, обслуговування та ремонт тягового рухомого складу
Технічна експлуатація, обслуговування та ремонт тягового рухомого складу
електровоз екіпірування ремонт
Світовий досвід реструктуризації залізниць має велике практичне значення для оцінки перспектив реформування залізничної галузі. Міжнародні експерти та організації зазначають, що ВАТ «РЖД» є сьогодні моделлю успішного проведення реформ, адекватної російських умов і відповідний найкращим прикладам міжнародного досвіду.
Сучасна економічна кон’юктура вимагає внесення корективів у процес реформування залізничної галузі. У зв’язку з цим В.І. Якунін зазначив, що такі поправки обов’язково будуть внесені. Зокрема на сьогоднішній день було ясно, що збільшення конкуренції не веде до підвищення ефективності функціонуванню галузі. Тому прийнято рішення переглянути інструментарій та спрямованість роботи відповідно до реалій транспортної та ринку в цілому. У той же час, цілі третього етапу реформи залишаться незмінними: Компанія прагне до забезпечення стійкої й ефективної роботи залізничного транспорту.
Для забезпечення потреби в перевезеннях була прийнята довгострокова програма оновлення рухомого складу, що передбачає три основні етапи створення умов прискореного технічного переозброєння.
На першому етапі (2004 — 2005рр.) здійснені заходи щодо нарощування обсягів виробництва серійно випускається рухомого складу. В силу технологічної відсталості вітчизняного машинобудування серійно випускається рухомий склад значно поступався пропонованим вимогам по ефективності. Тому для забезпечення еволюційного наближення до кращим зарубіжним розробкам в цей період в рекордно короткі терміни були створені нові серії рухомого складу перехідного періоду. Для даної техніки характерний нетривалий період випуску.
На другому етапі (2005 — 2008рр.) передбачено створити нові виробничі потужності і реконструювати діючі, організувати серійний випуск принципово нового рухомого складу, що перевершує за своїми технічними характеристиками машини перехідного періоду. Головним завданням другого етапу є створення рухомого складу нового покоління, у тому числі локомотивів з безколекторними тяговими електродвигунами. Ця техніка ставить основою експлуатованого парку рухомого складу в найближчі 30 років. Освоєння виробниками даної продукції дозволить масштабно перейти на довгострокові договірні відносини з постачань
На третьому етапі (2009 — 2011рр.) намічено повномасштабно освоїти серійний випуск рухомого складу нового покоління, впровадити інноваційні технології по його обслуговуванню і ремонту, створити розвинений ринок виробництва техніки та комплектуючих. Розширення ринку — найбільш важлива і досить складне завдання в силу високої монополізації та спеціалізації вітчизняного машинобудування, слабкого розвитку середнього бізнесу в області виробництва сучасних компонентів рухомого складу.
Сьогодні вже можна з упевненістю сказати, що пріоритети були обрані вірно. Минуло менше чотирьох років (для транспортного машинобудування це не такий великий термін) є конкретні результати. Головне, зупинено старіння локомотивного парку російських залізниць. Такого результату досягнуто планомірної реалізацією програми щодо його оздоровлення (зокрема, з 2004 по 2007рр. Було закуплено 469 тепловозів і 396 електровозів.
1. Розрахунок експлуатаційної роботи депо
. 1 Обгрунтування вибору обслуговування поїздів електровозами
Встановлюємо для пасажирських електровозів роботу по кільцю Г-А-Д, а вантажних по малому кільцю Б-А-В (див. мал.). На станції А (основне депо) проводиться зміна бригад на станційних коліях без відчеплення від складу.
. 1.1 Перевірка можливості пробігу електровозів між кінцевими пунктами без проміжної екіпіровки
а) вантажні електровози
, 9 — коефіцієнт, що враховує 10% запаси піску в пісочниці;
Еn — ємність пісочниць для одного напрямку;
приймаємо Еn=1,94 м3;
Qбр — вага поїзда брутто, згідно із завданням Q бр=4500 т;
а n- максимальна норма витрати піску на м3/106 т? км бр, відповідно до інструкції з нормування витрати піску для даного типу профілю колії і вагової норми а n=0,35 м3 (II тип профілю колії).
що значно перевищує довжину ділянки Б-А-В.
б) пасажирські електровози
Пробіг по ліміту піску дорівнює:
Е n — ємність пісочниці електровоза ЧС — 4т, Е n=0,8 м3;
Источник
Ремонт та експлуатація тягового рухомого складу»
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ»
Предметна комісія «АД, ТО, загально-технічних дисциплін»
 |
ЗАТВЕРДЖУЮ
заступник директора з навчальної роботи
_________________ Н.В. Уласевич
«___» ____________ 2015 року
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
до дипломного проектування
напрям підготовки 6.070105 «Залізничний транспорт»
спеціальність 5.07010501 «Технічне обслуговування,
ремонт та експлуатація тягового рухомого складу»
відділення «МЕХАНІЧНЕ»
Навчальний посібник до дипломного проектування для студентів внз І-ІІ р.а. за напрямом підготовки 6.070105 «Залізничний транспорт», спеціальністю 5.07010501 «Технічне обслуговування, ремонт та експлуатація тягового рухомого складу».
«21»січня, 2015 року – 82 с.
Ярмошенко М.В., викладач вищої категорії Державного вищого навчального закладу
«Дніпропетровський транспортно – економічний коледж»;
Новицька Л.Л., викладач вищої категорії, викладач-методист Державного вищого навчального закладу «Дніпропетровський транспортно – економічний коледж»;
Навчальний посібник схвалено на засіданні предметної комісії
«АД, ТО, загально-технічних дисциплін»
Протокол від «____» ______________ 20__ року № _____
Голова предметної комісії______________ М.В. Ярмошенко
© Ярмошенко М.В., 2015
Зміст
Мета і задачі дипломного проектування. 5
Підготовка і організація дипломного проектування. 5
Оформлення дипломного проекту. 6
Структура і зміст розділів проекту. 6
Методичні вказівки до виконання дипломного проекту. Вступ. 7
1 Загальна частина. 7
1.1 Визначення інвентарного парку локомотивного депо. 8
1.2 Розрахунок і планування ремонтів і технічних оглядів. 8
1.3 Розрахунок середньодобової кількості локомотивів, які знаходяться в ремонті 9
1.4 Календарний графік ремонту локомотивів. 9
1.5 Визначення потрібної кількості ремонтних місць. 9
1.6 Розрахунок потрібної кількості робочих депо. 10
1.7 Організація екіпірувального господарства. 11
1.8 Вибір типу депо. 14
1.9 Вибір екіпірувальних пристроїв. 14
2 Спеціальна частина. 15
2.1 Загальні відомості (локомотивне депо) 16
2.2 Призначення і конструкційні особливості вузла (локомотивне депо) 16
2.3 Основні несправності вузла (агрегату, деталі) і причини їх виникнення (депо) 16
2.4 Загальні відомості (ТРЗ) 16
2.5 Призначення і конструкційні особливості вузла (ТРЗ) 16
2.6 Основні несправності вузла, агрегату, деталі і причини їх виникнення під час експлуатації (ТРЗ) 17
3 Розрахункова частина. 17
3.1 Визначення річного обсягу ремонта вузла (агрегату) 17
3.2 Визначення потрібної кількості ремонтного персоналу для виконання програми ремонту вузла ( агрегату, деталі) 17
3.3 Визначення і вибір необхідної кількості технологічного обладнання, інструменту для виконання програми ремонту. 18
3.4 Визначення потрібної площі відділення, дільниці для розташування технологічного обладнання. 19
3.5 Вибір необхідних вантажопідйомних і транспортних засобів. 20
4 Технологічна частина. 20
4.1 Розробка маршрутно-операційної карти ремонту вузла. 20
4.2 Розробка стенда, пристосування для ремонту вузла (агрегату) 22
4.3 План розташування технологічного обладнання на дільниці (відділенні) ремонту вузла. 22
5 Заходи з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії 27
6 Організація виробництва. 27
6.1 Організація і технологія ремонту вузла (агрегату, деталі) за існуючою і за запропонованою технологіями. 27
6.2 Визначення витрат електроенергії на освітлення і виробничу діяльність. 28
6.3 Опалення і вентиляція дільниці (відділення) 31
7 Економіка виробництва. 36
7.1 Визначення собівартості ремонту вузла. 41
7.2 Визначення економічної ефективності від впровадження заходів (стенда, пристосування, нової технології) для ремонту вузла. 42
7.3 Визначення річного економічного ефекту і строку окупності 43
Даний навчальний посібник призначений для надання методичної допомоги студентам спеціальності 5.07010501 «Технічне обслуговування і ремонт та експлуатація тягового рухомого складу» при самостійному виконанні дипломного проекту.
Мета і задачі дипломного проектування
Дипломне проектування є важливою самостійною роботою студентів і ставить за мету систематизувати, поглибити і закріпити теоретичні знання та практичні навички, які отримані під час навчання в коледжі.
В процесі проектування студент набуває необхідного досвіду самостійної роботи з організації технічного обслуговування, ремонту вузлів і агрегатів та експлуатації тягового рухомого складу, користування технічною і довідковою літературою, виховує самостійність в рішенні розрахунково-графічних і інженерно-технічних задач, спрямованих на подальше удосконалення ремонтної бази локомотивних депо та тепловозоремонтних заводів.
Дипломний проект повинен відповідати рівню вимог з технології ремонту і експлуатації тягового рухомого складу, містити сучасні розробки технології відновлення вузлів та агрегатів локомотивів, спиратися на досвід передових досягнень вітчизняної та закордонної науки і техніки, пропонувати комплексну механізацію, автоматизацію і комп’ютеризацію виробничих процесів.
Дипломний проект необхідно виконувати на підставі матеріалів, які складені студентами під час проходження переддипломної практики, керівних документів даної галузі підприємств, матеріалів наукових періодичних видань, і в розрахунку на використання даного проекту або якоїсь його частини, в умовах діючих локомотивних депо і тепловозоремонтних заводів.
Державна Кваліфікаційна Комісія, на підставі захисту дипломного проекту студентом, вирішує питання про присвоєння випускнику кваліфікації молодшого спеціаліста — техніка — електромеханіка.
Підготовка і організація дипломного проектування
Підготовчу роботу до дипломного проектування слід починати з дня отримання завдання. Отримав завдання, студент повинен з’ясувати основну задачу проекту, продумати послідовність його виконання, визначити, який матеріал буде потрібен і де його можливо отримати, ознайомитись з рекомендованою літературою.
Під час виробничої переддипломної практики складається щоденник — звіт і підбирається необхідний матеріал до виконання проекту, але цього недостатньо. Багато корисного можна отримати в виробничо — технічних і планових відділах підприємств. До складеного матеріалу треба відноситись критично. Техніко — економічні показники, організація праці і технологія виробництва на окремих підприємствах і в цехах можуть іноді не відповідати сучасному рівню виробництва і відставати від нього. Рекомендується користуватися технічною бібліотекою підприємства, на якому дипломник проходить практику, де є можливість отримати спеціальну літературу, зробити ескізи, креслення, схеми та інше.
Матеріал для виконання проекту необхідно систематизувати за розділами дипломного завдання
Дипломне проектування організовується цикловою комісією спеціальних дисциплін, а загальне керівництво і контроль за його виконанням здійснює завідувач відділенням.
Для керівництва дипломним проектуванням призначається керівник з числа викладачів спеціальних дисциплін, а також інженерів — виробничників з підприємств галузі і заводами з різноманітними формами власності.
Дипломне проектування рекомендується виконувати за індивідуальним графіком, що дозволяє ритмічно, своєчасно і більш якісно виконати всі розділи дипломного завдання. Графік дозволяє дипломнику визначити необхідний темп майбутньої роботи і заздалегідь бачити її об’єм.
Консультації з дипломного проектування керівник проводить в спеціально визначений час за затвердженим дирекцією розкладом.
Консультації з розділу ,,Економіка виробництва” проводить викладач з дисципліни ,,Економіка та планування виробництва” у відповідності з розкладом.
Кращий час роботи над проектом — вранці і денні години.
Дипломні проекти повинні виконуватись, як правило, в приміщенні коледжу.
Оформлення дипломного проекту
Дипломний проект повинен складатись з пояснювальної записки об’ємом 50-70 сторінок рукописного тексту на аркушах формату А4 і графічної частини — креслення на 2-4 аркушах формату А1. Якщо студент виконує дипломний проект з технічним підтвердженням, то пояснювальна записка може бути об’ємом 30-50 сторінок рукописного тексту на аркушах формату А4 і графічної частини — креслення
на 1-2 аркушах формату А1. Технічне підтвердження у вигляді діючого стенду, приладів, макету, схеми, пристосування представляється на захист дипломного проекту. Оформлення пояснювальної записки виконується згідно єдиних вимог, затверджених Державним стандартом України 1.5 — 93, Міждержавним стандартом Єдиної Системи Конструкторської Документації ГОСТ 2.105 — 95 «Загальні вимоги до текстових документів». Пояснювальну записку студент виконує чорними чорнилами.
Допускається набір тексту пояснювальної записки за допомогою комп’ютера. Ескізи, таблиці, графіки і схеми, які розміщені в пояснювальній записці, також виконуються чорними чорнилами або олівцем.
Структура і зміст розділів проекту
Пояснювальна записка повинна містити наступні розділи з приблизною кількістю аркушів:
1 Загальна частина ( 15 — 16 );
2 Спеціальна частина ( 4 — 6 );
3 Розрахункова частина ( 4 — 6 );
4 Технологічна частина ( 10 — 18 );
5 Заходи з техніки безпеки і охороні праці ( 3 — 5 );
6 Організація виробництва ( 6 — 8 );
7 Економіка виробництва ( 6 — 8 ).
Графічна частина повинна містити:
Лист 1 — Загальний вид вузла, на який розробляється технологія ремонту з розрізом.
Лист 2 — Карта технологічного процесу ремонту вузла.
Лист 3 — Загальний вид запропонованого до впровадження стенду, пристосування.
Лист 4 — План відділення або дільниці, що проектуються з розташуванням всього необхідного технологічного обладнання для ремонту вузла.
Тематика дипломних проектів повинна містити реконструкцію існуючих відділень, дільниць локомотивних депо і тепловозоремонтних заводів, удосконалення технології ремонту вузлів і деталей тягового рухомого складу. В окремих випадках може бути дана тема на розробку організації або реконструкції екіпірувального господарства для екіпірування і одночасного технічного обслуговування локомотивів.
Тематика і об’єм реальних дипломних проектів з технічним підтвердженням детально обговорюється і затверджується цикловою комісією і заступником директора коледжу.
Пояснювальна записка повинна бути прошита, пронумерована і переплетена в такій послідовності:
1 Титульний аркуш.
2 Завдання на дипломний проект.
3 Зміст пояснювальної записки.
5 Загальна частина.
6 Спеціальна частина.
7 Розрахункова частина.
8 Технологічна частина. Маршрутно — операційна карта технології ремонту вузла.
9 Заходи з техніки безпеки і охорони праці.
10 Організація виробництва.
11 Економіка виробництва.
12 Список літератури.
13 Лист зауважень для нормо — контролю.
На переплетену пояснювальну записку приклеюється етикетка з прізвищем студен-та і номером групи. Зразки оформлення пояснювальної записки показані у додатку 1.
Методичні вказівки до виконання дипломного проекту. Вступ
У вступі студент повинен розкрити перспективи розвитку магістрального і промислового залізничного транспорту в Україні, основні напрямки з модернізації і удосконалення ремонтної бази для підвищення надійності і довговічності експлуатації локомотивів, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості ремонту, автоматизації, механізації і комп’ютеризації виробничих процесів, економії паливних і мастильних матеріалів, використання досягнень науки і техніки при удосконаленні організації експлуатування і ремонту локомотивів, впровадження передового досвіду локомотивних депо, локомотиворемонтних заводів залізниць і промислових підприємств України.
1 Загальна частина
В цьому розділі на підставі заданого робочого парку і серії локомотива розраховуються: складові інвентарного парку локомотивного депо промислового підприємства, програма ремонтів і технічних оглядів, середньодобова кількість локомотивів, яка знаходиться в ремонті, календарний графік ремонту локомотивів, кількість ремонтних місць, потрібна кількість робочих депо на ремонт і експлуатацію, основні показники річних витрат екіпірувальних матеріалів і організації екіпірувального господарства.
1.1 Визначення інвентарного парку локомотивного депо
Інвентарний парк N інв , в локомотивах, визначається за формулою
N інв = N е + N рем + N рез + N к + N о , (1)
де N е — кількість локомотивів, які знаходяться в експлуатації;
N рем — кількість локомотивів, які знаходяться на всіх видах ремонту і в очікуванні;
N рез — кількість локомотивів резерву, яка може бути потрібна на випадок збільшення вантажообігу; приймається 3% від експлуатаційного парку;
N к — кількість локомотивів, які знаходяться у відрядженні;
N о — кількість локомотивів, які знаходяться в оренді.
Всі локомотиви, які знаходяться в експлуатації N е і в резерві депо N рез, перебувають у розпорядженні служби руху або локомотивного депо і вводяться до числа локомотивів робочого парку N р і визначається за формулою
N р = N е + N рез, (2)
де N e — за попереднім;
N рез — резерв депо, необхідний для заміни локомотивів, які раптово вийшли з ладу, щоб уникнути зривів роботи цехів промислового підприємства; приймається в кількості одного локомотива на 30-40 одиниць експлуатаційного парку.
1.2 Розрахунок і планування ремонтів і технічних оглядів
Кількість локомотиво-діб визначається за формулою
де Л річ — кількість локомотиво-діб робочого парку на рік;
N р — кількість локомотивів робочого парку;
365 — кількість днів, яке планується на рік (для високосного року 366). Річна програма ремонту локомотивів
РЗР = Л річ / (30,4 · Т ЗР), (4)
де Р зр — програма заводського(капітального) ремонту,
Л річ — за попереднім;
Т зр — міжремонтний строк, дані беруться з таблиці 1;
30,4 — середньомісячна кількість робочих днів за бюджетом робочого часу
Таблиця 1 — Середні міжремонтні строки
| Локомотиви | Т ТО-3 | Т ТР-1 | Т ТР-2 | Т ТР-3 | Т ЗР |
| Потужністю 1000 к.с. і більше | 30 діб | 60 діб | 12 міс. | 24 міс. | 6 років |
| Потужністю менш 1000 к.с. | 20 діб | 40 діб | 9 міс. | 18 міс. | 4,5 роки |
Визначення програм відповідних видів ремонту
Р ТР-3 = Л річ / (30,4 · Т ТР-3) — РЗР; (5)
Р ТР-2 = Л річ / (30,4 · Т ТР-2) — (РЗР + Р ТР-3); (6)
Р ТР-1 = Л річ / (30,4 · Т ТР-1) — (РЗР + Р ТР-3 + Р ТР-2); (7)
Р ТО-3 = Л річ / (30,4 · Т ТО-3) — (РЗР + Р ТР-3 + Р ТР-2 + Р ТР-1). (8)
1.3 Розрахунок середньодобової кількості локомотивів, які знаходяться в ремонті
Фронт ремонту Ф, в локомотивах, визначається за формулою
де Р — програма відповідного виду ремонту;
t — кількість діб простою локомотивів в ремонті відповідного виду. Дані беруться з таблиці 2, а для заводських ремонтів приймається 15. 17 діб;
R — кількість робочих діб на рік: при п’ятиденному робочому тижні — 253(254) доби,
при семиденному тижні — 365(366) діб за урахуванням роботи цехів ТР-1 і ТО-3 без вихідних.
Таблиця 2 — Середні норми простою локомотивів у деповському ремонті
| Локомотиви | ТО — 3 | ТР — 1 | ТР — 2 | ТР — 3 | ЗР |
| Локомотивне депо до 40 локомотивів | 8 год. | 40 год. | 6 діб | 10 діб | 27 діб. |
| Локомотивне депо з парком більше 40 локомотивів | 8 год. | 36 год. | 5 діб | 8 діб. | 27 діб. |
Ф ЗР= (Р ЗР · t ЗР) / R; (10)
Ф ТР-3 = (Р ТР-3 · t ТР-3) / R; (11)
Ф ТР-2 = (Р ТР-2 · t ТР-2) / R; (12)
Ф ТР-1 = (Р ТР-1 · t ТР-1) / R; (13)
Ф ТО-3 = (Р ТО-3 · t ТО-3) / R. (14)
Сума всіх фронтів дає середньодобову кількість локомотивів, які знаходяться в ремонті N = Σ Ф. Результат округлюється до цілого числа, щоб мати можливість поставлення локомотивів на позаплановий і випадковий ремонт.
Після встановлення кількості локомотивів, які знаходяться в ремонті, визначають інвентарний парк депо.
1.4 Календарний графік ремонту локомотивів
Складання календарного графіку ремонту локомотивів виконується на один з поточних місяців (на вибір студента). Для цього річну програму ремонту локомотивів ділять на 12 місяців і отримані результати рівномірно, у відповідності з видами ремонту, розподіляють згідно робочим дням вибраного місяця.
Р(м) = Р ТР-3 / 12; (15)
Р(м) = Р ТР-2 / 12; (16)
Р(м) = Р ТР-1 / 12; (17)
Р(м) = Р ТО-3 / 12. (18)
1.5 Визначення потрібної кількості ремонтних місць
Кількість ремонтних місць С для ремонтів відповідного виду, в стійлах, визначається за формулою
С = (Р · t · φ) / R , (19)
де Р — програма відповідного виду ремонту;
t — час простою локомотивів в ремонті відповідного виду;
φ — коефіцієнт нерівномірності постановки локомотивів на ремонт,
який знаходиться в межах φ = 1,05. 1,2;
R — кількість робочих діб на рік: при п’ятиденному робочому тижні — 253 (254) доби,
при семиденному тижні – 365 (366) діб за урахуванням роботи цехів ТР-1 і ТО-3 без вихідних.
С ТР-3 = (Р ТР-3 · t ТР-3 · φ) / R; (20)
С ТР-2 = (Р ТР-2 · t ТР-2 · φ) / R; (21)
С ТР-1 = (Р ТР-1 · t ТР-1 · φ) / R; (22)
С ТО-3 = (Р ТО-3 · t ТО-3 · φ) / R. (23)
Кількість ремонтних місць для всіх видів ремонту сумуються. Крім того, додатково передбачається два ремонтних місця: одне — для реостатних випробувань, друге — для викочування колісних пар. Результат округлюється до цілого числа на випадок позапланової постановки локомотивів в ремонт.
На підставі даних розрахунку кількості ремонтних місць вибирається тип депо, при цьому до уваги треба брати його техніко-економічні переваги, розміри будівельного майданчика, близьке розташування комунікацій та інфраструктури
1.6 Розрахунок потрібної кількості робочих депо
Кількість явочних робочих Ч яв, в чоловіках, яка потрібна для виконання програми ремонтів з різноманітними трудомісткостями в депо вибраного типу визначається за формулою
Ч яв = (С т · Р) / (Ф я · К), (24)
де Ч яв — явочна кількість робочих для відповідного виду ремонту;
Ст — трудомісткість виду ремонту, в людино-годинах, береться з таблиці 3;
Р — програма відповідного виду ремонту;
К — коефіцієнт, що враховує перевиконання норм виробітку, К = 1,1. 1,5;
Ф я — річний явочний фонд робочого часу в годинах і визначається за формулою
Ф я = R · t зм, (25)
де R — кількість робочих діб на рік;
t — тривалість робочої зміни в годинах.
Ч яв ТР-3 = (С ТР-3 · Р ТР-3) / (Ф я · К); (26)
Ч яв ТР-2 = (С ТР-2 · Р ТР-2) / (Ф я · К); (27)
Ч яв ТР-1 = (С ТР-1 · Р ТР-1) / (Ф я · К); (28)
Ч яв ТО-3 = (С ТО-3 · Р ТО-3) / (Ф я · К). (29)
Загальна явочна кількість ремонтних робочих депо визначається сумуванням з кожного виду ремонту і округлюється до цілого числа.
За списком склад робочих депо Ч р сп, в чоловіках, визначається за формулою
Ч р сп = Ч яв · λ , (30)
де Ч яв — явочний склад робочих депо;
λ — коефіцієнт, що враховує заміщення хворих, тих, хто виконує державні обов’язки, знаходяться у відпустці, λ = 1,08. 1,13.
Кількість робочих локомотивних бригад, в чоловіках, визначається за формулою
Ч бр сп = N р ·· С · λ , (31)
де N р, λ — за попереднім;
С — норма витрат робочої сили на локомотив з урахуванням складу локомотивних бригад — 2 чоловіка, обслуговування локомотивів чотирма бригадами і за бюджетом часу потребує 4,2 чоловіка;
Загальна чисельність працівників депо Ч загал, в чоловіках, зайнятих на ремонті і експлуатації, визначається за формулою
Ч р сп + Ч бр сп , (32)
де Ч р сп , Ч бр сп — за попереднім.
Таблиця 3 — Середні норми трудових витрат на одиницю ремонту
| Тип і серія локомотивів | Види ремонту локомотивів, людино-годин | ||
| С ТО-3 | С ТР-1 | С ТР-2 | С ТР-3 |
| ТЭ 3, 2ТЭ10Л | |||
| ТЭМ 1, ТЭМ 2, ЧМЭ 3 | |||
| ТГМ 4,(А,Б), ТГМ 6(А) |
1.7 Організація екіпірувального господарства
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:
Источник