2.2.4. Основні вимоги до капітальних ремонтів. Капітальний ремонт земляного полотна
У процесі ремонту перш за все відновлюють і підвищують до рівня необхідної несучу здатність земляного полотна, а також перебудовують пучинні, зсувні та обвальні ділянки, перевлаштовують або капітально ремонтують дренажі, ізолюючі прошарки, доводять при необхідності геометричні параметри полотна до норм існуючої категорії дороги. Якщо капітальний ремонт дороги передбачає дозволене Класифікацією робіт поширення проїзної частини в межах однієї смуги руху, то роботи з капітального ремонту полотна включають відповідне поширення полотна.
Технологія виконання більшості з наведених робіт базується на відповідних технологіях, що використовуються при будівництві нової автомобільної дороги, з урахуванням специфіки проведення ремонтних робіт.
Підвищення несучої здатності полотна чи її відновлення здійснюють шляхом покращення водного режиму полотна і підвищення його стійкості. Основними напрямками в цих роботах є упорядкування роботи системи поверхневого водовідводу, зменшення водопроникності елементів і частин полотна, пониження рівня ґрунтових вод відносно кромки полотна, укріплення укосів з використанням різних матеріалів, у тому числі при можливості і геотекстильних. Особлива роль відводиться також підвищенню макростійкості дорожнього полотна.
На ділянках, де спостерігалось пучиноутворення, робота починається з виявлення та ліквідації причин пучиноутворення. Після цього знімають дорожній одяг, видаляють пучинонебезпечний ґрунт, замість нього вкладають дренуючі матеріали (пісок, супісок) і влаштовуть дорожній одяг з дотриманням технології. Спряження місць заміни грунту здійснюють у вигляді клину з ухилом 1:10 для запобігання нерівномірних деформацій. Перед укладанням матеріалу нового одягу старий одяг повинен бути обрубаний вертикальними стінками (або уступами по шарах одягу).
Для зменшення товщини основи дорожнього одягу можна використовувати прошарки з геотекстильних матеріалів, які вкладають у товщі грунту земполотна, під або над додатковим шаром основи.
Ефективним засобом запобігання пучиноутворенню є влаштування морозозахисних прошарків.
Добре зарекомендували себе теплоізоляційні шари з гранульованої глини, обробленої органічним в’яжучим. Гранульована глина, оброблена органічними в’яжучими, укладається шаром товщиною 20—40 см; ущільнення здійснюється катком вагою 2 т.
Застосовуються також плити з жорстких пінопластів. Оскільки жорсткі пінопластові плити мають порівняно низькі значення модулів пружності, їх треба укладати безпосередньо на поверхню земляного полотна. Плити з пінопласту укладають вручну з закріпленням їх на поверхні земляного полотна дерев’яними кілками для забезпечення стійкості проти зсуву. Щоб запобігти промерзанню теплоізоляційного шару з боку узбіччя, необхідно влаштовувати шар на 0,8—1 м ширше проїзної частини з кожного боку.
Жорсткі пінопласти, особливо полістирольні, дуже чутливі до дії високих температур. Це необхідно враховувати при укладанні бітумо-мінеральних сумішей на теплоізоляційний шар.
Поширення земляного полотна може бути двобічним або однобічним. При двобічному поширенні, яке застосовується на невисоких насипах і неглибоких виїмках, дорожній одяг залишається на міцній основі. При цьому необхідно подовжити труби та поширити мости. При однобічному поширенні ці роботи виконують з одного боку. При цьому розмір смуги поширення більший і роботи можуть бути виконані більш якісно і економічно.
При поширенні земляного полотна необхідно використовувати однорідні грунти. Тверді вкраплення від зруйнування старого дорожнього одягу використовувати у земляному полотні не рекомендується, тому що у цьому випадку значно зростає показник макронеоднорідності, який знижує характеристики спорудженого насипу на 20-40%. Роботи по поширенюю полотна виконують за технологічними схемами, які розробляються для кожного конкретного випадку з урахуванням місцевих умов.
При піднятті висотних позначок земляного полотна із збереженням чи збільшенням ухилу укосів, одночасно розширюють їх підошви. У цих випадках із ділянок бічних резервів, що підлягають засипці, з узбіч і укосів, видаляють гумусовий шар грунту, розпушують їх поверхню вглиб не менше як на 0,5 м. Підлягає видаленню також старий дорожній одяг.
При високому рівні ґрунтових вод і неможливості його зниження необхідно влаштовувати додатковий шар основи із міцних зернистих добре фільтруючих матеріалів чи осушити верхню частину ґрунтового насипу і дренуючого шару за допомогою трубчастих дрен. Якщо дорога проходить через заболочену місцевість, для попередження надмірного зволоження ґрунтового насипу паралельно її осі на відстані 6-8 м від підошви насипу влаштовують канави для відведення болотних вод із забезпеченням поздовжнього ухилу не менше 107оо. Роботи по покращенню водовідводу виконують у цьому випадку за робочими кресленнями.
Для надійного поєднання присипного грунту з грунтом існуючого земляного полотна при насипу нижче 2 м проводиться розрихлення старих укосів або нарізка борозен глибиною 20—25 см. При висоті насипу більше 2 м нарізають уступки висотою до 0,5 м з ухилом 5%. На насипах з піщаних грунтів ухил уступів роблять до осі дороги, з глинистих грунтів -від осі.
Неукріплені узбіччя профілюють і планують, придаючи їм поперечні ухили 4-5%. Для підсипки узбіч використовують піщані або супіщані грунти.
На укріплених узбіччях ремонтують руйнування покриттів укріплень, зміцнюють конструкцію. Ці роботи, як правило, суміщують з ремонтом проїзної частини.
При ремонті системи водовідводу здійснюють суцільне прочищення канав і кюветів, забезпечуючи потрібний поперечний профіль і поздовжній ухил не менше 1%. Прочищення починають з найбільш пониженої точки назустріч можливій течії води.
Місця, де бічні канави найбільш інтенсивно розмиваються, укріплюють мощенням і бетонними плитами. Також укріплюють вихідні русла бічних і водовідвідних канав. При порушенні гідроізоляції труб розкопують насип над дефектом, заповнюють шви паклею, що просочена бітумною мастикою. Стик перекривають кількома шарами рубероіду на ширину 25 см і місце ремонту засипають грунтом.
При укріпленні узбіч для забезпечення безпеки руху покриття влаштовують з матеріалів, які помітно відрізняються по кольору і зовнішньому вигляду від покриття проїзної частини. Допускається укріплення узбіч матеріалами, однотипними з матеріалами проїзної частини, але з обов’язковою крайовою розміткою з термопластику або стійких фарб.
Узбіччя укріплюють збірним і монолітним цементобетоном, асфальтобетоном, чорним щебенем, щебенем обробленим, а також необробленим в’яжучим.
На дорогах III і IV категорій узбіччя часто укріплюють влаштуванням шару з місцевих кам’яних матеріалів товщиною 10-20 см.
Для зміцнення поверхні укосів застосовують засів трав, дернування. Перспективним і ефективним є зміцнення відкосів нетканими матеріалами, у які зашиті насіння трав. Проростаючи, трави надійно закріплюють ґрунт, а синтетичний матеріал повністю запобігає розмиванню ґрунтів укосів навіть при значних ухилах і швидкостях стікання води.
Для забезпечення стійкості укосів від зсування ефективно використовувати синтетичні армуючі стінки, які анкеруються в тілі насипу.
При необхідності для забезпечення стійкості полотна (на макрорівні) влаштовують підпірні стінки, водонепроникні екрани тощо.
Всі наведені роботи виконують на основі спеціально розробленого проекту капітального ремонту дороги, який уміщує прийняті по кожному питанню ремонту конкретні технічні рішення.
Источник
Організація підготовки до капітального ремонту.
Організація капітального ремонту електрообладнання.
Капітальний ремонт — це ремонт, виконуваний для відновлення справності і повного або близького до повного відновлення ресурсу електроустаткуванні із заміною або відновленням будь-яких його частин, включаючи базові. Це найбільший за об’ємом і складнощі вид ремонту, метою якого є відновлення всіх номінальних характеристик і параметрів електроустаткуванні із забезпеченням його працездатності до чергового капітального ремонту.
При капітальному ремонті проводиться повне розбирання електроустаткуванні, відновлення або заміна зношених деталей і вузлів, регулювання, наладка і випробування в повному об’ємі.
Заміна обмоток електричної машини або вантажопідйомного електромагніту проводиться тільки в тому випадку, якщо обмотка має пошкодження або не витримала випробування згідно відповідному ГОСТ для нової електроустаткуванні.
Залежно від форми організації ремонту капітальний ремонт проводиться в електроремонтних цехах підприємств або спеціалізованих ремонтних організаціях, а нетранспортабельного електрообладнання—на місці установки силами електроремонтного цеху або спеціалізованої організації.
В капітальному ремонті виконуються всі операції середнього ремонту і, крім того проводиться:
· Зовнішній огляд і чищення пускової апаратури, гальмівних електромагнітів, контактних поверхонь токоведущих троллеїв;
· Перевірка роботи апаратури управління, приладів безпеки, освітлення, наявності і стану засобів захисту і термінів придатності; перевірка кріплення устаткування і апаратури; усунення дрібних дефектів.
· Перевірка справності роботи обмежувачів, гальм, пускових кнопок, максимальних реле, нульового блокування і блокування люків і дверей;
· Перевірка відсутності пошкоджень ізоляції електропроводки блокувальних пристроїв;
· 
Повна переробка опорів і контролерів із заміною зношених деталей і несправних елементів опору;
· Заміна пошкоджених катушок, контактів, сегментів і сухарів в контролерах і іншій апаратурі;
· Заміна зношених сегментів і сухарів в контролерах;
· Регулювання роботи контроллерів, контакторів, путніх і кінцевих вимикачів, гальмівних електромагнітів;
· Ремонт і регулювання гальмівних електромагнітів, командоконтролерів, кінцевих і путніх вимикачів;
· Заміна зношених токосъемников і контактів електроапаратури;
· Повна заміна тролеїв і токоприймачів;
· Перевірка і часткова заміна зношених тролеїв і ізоляторів;
· Заміна окремих ділянок труб і дротів;
· Заміна пошкоджених дротів і труб;
· Перевірка взаємодії окремих механізмів крана.
· Вимірювання опору ізоляції електропроводки;
· Ремонт або заміна зношених деталей всієї апаратури;
· Випробування всієї пускової, регулюючої і захисної апаратури;
· Покраска кожухів всієї апаратури.
· Відновлення всіх написів.
Розділ4. Економіка виробництва.
Розрахунок списочного складу електроремонтної служби.
| Дільниця та професія | Тарифікація | Розмір премії в % | Штат | |||
| Розряд або оклад | Індекс групи тарифних ставок | Система оплати | В одну зміну | Всього | Резервний | Обліковий (з резервом) |
| Електромонтер по ремонту та обслуговуванню електрообладнання | ЧМ-1 | ПП |
| Електромонтер по ремонту та обслуговуванню електрообладнання | ЧМ-1 | ПП |
| всього |
4.1. Визначаємо метод розташування по робочим дільницям змінний штат ел.монтерів обслуговування електрообладнання.
Шзм- 6 чол,штат зміни, чол.
nобр— кількість змін=4
4.1.2. Визначаємо резерв на підміну відсутніх робітників на період відпустки:
Д- кількість днів відпустки одного робітника
Ш –штатне число робітників
В –кількість днів у рік в які виходять робітники
4.1.3. Визначаємо резерв на підміну відсутніх робітників на період неявки
з неповажної причини
4.1.4. Визначаємо кількість резервних працівників
4.5.1. Визначаємо списочне число працівників
Складаємо таблицю штатного розкладу: Табл. 4.2
| професія | розряд | Кількість у зміну | Штатна кількість | резерв | Спис очне число |
| електромонтер | |||||
| всього |
Розрахунок витрат на капітальний ремонт
4.2.1. Визначаємо заробітною плату по тарифу
Кв.н. – коефіцієнт виконання норми=1.1
Для проведення капітального ремонту потрібна бригада у складі
По 6 розряду – 20чол
По 5 розряду – 4 чол
4.2..2 визначаємо виробничу премію
4.2.3. основна заробітна плата
4.2.4. додаткова зар. плата
4.2.5. витрати на оплату праці
4.2.6 вартість матеріалів
4.2.7 вартість запасних частин
4.2.8. накладні витрати
4.2.9 Послуги цехів ОГМ:
4.2.10. Вартість ремонтних робіт
| № | Елементи витрат | Сумма,грн |
| Заробітна платня | 3102,72 | |
| Допоміжні матеріали | 2197,5 | |
| Запасні частини | 4395,52 | |
| Накладні витрати | 2248,9 | |
| Послуги цехів ОГМ | 310,27 | |
| Всього | 12254,91 |
Організація підготовки до капітального ремонту.
Підготовка виробництва капітального ремонту включає три її види: організаційно-технічний, конструкторсько-технологічний і матеріальний.
До питань організаційно-технічної підготовки ставиться рішення завдань загального керівництва експлуатацією, технічним обслуговуванням і ремонтом устаткування й мереж енергогосподарства, які в цілому здійснює головний енергетик підприємства. Залежно від структури ОГЄ, енергоремонтної служби і його цехів і ділянок на підприємстві може бути начальник зміни, що контролює й, при необхідності, координує роботу ремонтних бригад у вечірню й нічну зміни. Він повністю відповідає за стан відповідних видів енергетичного господарства, будучи практично змінним начальником енергоремонтного цеху.
Робота чергового й оперативного персоналу енергоремонтих служб повинна бути поставлена особливо чітко, тому що він в основному забезпечує належну безпечну й безаварійну роботу встаткування й мереж протягом робочого дня й особливо у вечірній і нічний час. І тут дуже важлива наявність чітких й ясних інструкцій і правил дії для даного персоналу. Організацій розробки й складання таких керівних матеріалів є одними з найперших завдань персоналу ОГЭ.
Організаційно-технічна підготовка технічного обслуговування й ремонту, крім того, включає:
Ø передачу енергоремонтному цеху, всім ділянкам і бригадам планів робіт на перспективний і поточний періоди;
Ø ознайомлення з переданими планами технічного обслуговування й ремонту, експлуатаційною й ремонтною документацією й визначення порядку технічного обслуговування й ремонту кожного виду встаткування окремо, складання (при необхідності) технології ремонту;
Ø узгодження з виробничими цехами й підрозділами конкретної дати й часу зупинки кожної підлягаючому ремонту одиниці встаткування або ділянки мережі.
При цьому комплектуюче електроустаткування ремонтується одночасно з технологічним устаткуванням і строки окремих етапів ремонту згоджуються з майстром ремонтної ділянки, що провадить ремонт технологічного встаткування. Всі мережі, що харчують енергетичне встаткування, ремонтуються одночасно з ним. Мережні устрої ремонтуються одночасно з ремонтом ділянки мережі, до якого вони ставляться.
У досить розвиненому й добре поставленому енергетичному господарстві капітальний ремонт устаткування не повинен викликати тривалих простоїв, пов’язаних з ним технологічних агрегатів й установок. Це досягається застосуванням системи обмінного ремонту, тобто шляхом заміни виведеної в ремонт машини інший тієї ж або взаємозамінної моделі й потужності зі складу складського резерву. Така заміна за графіком ремонту готується завчасно, перевіряється робочий механізм, доставляється на місце заміни у вигляді, підготовленому для агрегатування, тобто укомплектована полозками, перехідними рамами, напівмуфтами, шківами й т.п., і здійснюється й неробочий час. Плановий ремонт знятого при обмінному ремонті встаткування провадиться в рахунок того ж плану ремонту, після чого воно передається на склад резервного встаткування. У картах ремонту тієї й іншої одиниці встаткування робиться оцінка про виробниче пересування.
Організаційно-технічна підготовка капітального ремонту, крім того, включає:
Ø розробку послідовності етапів і графіка послідовно-вузлового ремонту;
Ø комплектування вузлів для вузлового або послідовно-вузлового ремонту;
Ø розробку сіткового графіка капітальних ремонтів для встаткування з особливо великою трудомісткістю ремонту й для встаткування, що лімітує виробництво;
Ø перевірку відповідності складу ремонтних бригад (кількісного й по професіях) заданим обсягам і характеру майбутніх ремонтних робіт;
Ø розробку й узгодження календарного плану залучення відсутніх у складі бригади фахівців-ремонтників (наприклад, зварників, такелажників і т.п.);
Ø узгодження забезпечення ремонтних робіт необхідними підйомно-транспортними коштами.
Організаційно-технічна підготовка ремонтних робіт тісно пов’язана з конструкторсько-технологічною й матеріальною підготовками, зміст яких освітлене нижче.
Крім зазначеного до організаційно-технічної підготовки ставиться також диспетчеризація проведених робіт і контроль за ходом їхнього виконання. Самі по собі ці функції можуть мати багато організаційних форм.
Однієї з найпоширеніших й виправданих себе на практиці форм оперативного контролю за ходом ремонтів і технічного обслуговування є, на наш погляд, проведення щотижневих оперативних нарад у начальників енергоремонтних цехів. На цих коротких нарадах розглядаються всі випадки порушення нормальної експлуатації енергоустаткування й мереж, техніки безпеки, відхилення або погрози відхилення строків виконання робіт від затверджених графіків, у тому числі й змінно-добових завдань за попередній і поточний дні, приймаються рішення про необхідність допомоги ділянкам (найчастіше матеріалами, запасними частинами й оснащенням), оформляються змінно-добові завдання наступного дня.
Такі наради при їхній гарній підготовці диспетчерської служби цеху й при чіткій системі організації займають не багато часу й приносять більшу користь.
Організаційно-технічна підготовка ремонтних робіт здійснюється керівництвом ремонтно-експлуатаційної або ремонтної ділянки із залученням відповідних підрозділів ОГЄ й енергоремонтних цехів. Конструкторсько-технологічна підготовка містить у собі проектно-конструкторське й технологічне пророблення питань технічного обслуговування й ремонту.
Проектно-конструкторська підготовка передбачає, насамперед, щоб ремонтно-експлуатаційний персонал був забезпечений виконавчими схемами, планами трас енергетичних мереж, кабельними журналами. Кожна підстанція, розподільний, груповий щит або зборка повинні бути укомплектовані схемами із вказівкою навантажень, видів захисту і їх уставок. Нумерація щитів і мереж повинна одночасно бути шифром схеми. Так, для електричних мереж шифр повинен містити номер підстанції, розподільного щита, зборки, групового щита й номера єднальних їхніх кабелів.
З метою полегшення роботи ремонтно-експлуатаційного персоналу необхідно розгортати зазначені схеми до рівня монтажних схем. На ділянках повинні бути номограми й таблиці вибору запобіжників, автоматичних вимикачів, електрощіток, нагрівачів, уставок захисту, дросельних устроїв вентиляційних систем, вибору підшипників, мастильних й ізоляційних масел, обмотувальні дані всіляких котушок (у необхідних випадках — трансформаторів й електричних машин), карти нормованої освітленості, допуски температур і вологості по окремих приміщеннях і робочих місцях, режими роботи устаткування й підрозділів, необхідні настроєні й регулювальні дані для встаткування й мереж.
Конструкторська підготовка містить у собі й складання альбому запасних частин.
Технологічна підготовка повинна починатися з організації робочого Місця, що повинне бути ретельно продумане й повинне відповідати вимогам санітарних норм, естетики й ергономіки.
Питання, пов’язані з розміщенням й оснащенням ремонтно-експлуатаційних служб, варто уважно проробляти як при проектуванні нових підприємств, так і при технологічних переплануваннях діючих. Повинні бути продумані набори інструментів як для постійного зберігання на робочому місці, так і для переносних (перевізних) комплектів. Розташування інструмента 
на інструментальних дошках, у ложементах, в інструментальних сумках і ящиках повинне бути зручним і мнемонически наочним.
Керівники ремонтних й експлуатаційних ділянок, енергоремонтних цехів, інженерний персонал ОГЄ повинні безпосередньо на робочих місцях перевіряти достатність вживання заходів по механізації й удосконалюванню технології ремонтних робіт, вишукувати шляхи полегшення праці й підвищення його продуктивності. На всі повторювані роботи повинні бути розроблені технологічні процеси.
Умовою, що забезпечує зниження часу простоїв устатк ування і мереж у ремонті, значне підвищення продуктивності праці ремонтно-експлуатаційного персоналу, є також підготовка матеріалів для ремонтних робіт. Її завдання — своєчасне (до початку робіт) забезпечення необхідними матеріалами, запасними частинами й покупними виробами в необхідних кількостях.
В цілях зниження трудомісткості ремонту і часу простою встаткування й мереж через ремонт треба в максимальному ступені забезпечити відомість ремонту до заміни зношених частин і вузлів заздалегідь придбаними або, і крайньому випадку, заздалегідь виготовленими запасними частинами й комплектуючими виробами. Тому незнижуваний складський запас повинен гарантувати укомплектування деталями й покупними виробами виробництво як планових, так і позапланових ремонтів і технічного обслуговування. Для цього щомісяця повинне відбуватися поповнення складського запасу до встановлених нормативів. До початку ремонту тієї або іншої одиниці встаткування або ділянки мережі на складах повинні бути скомплектовані в повному обсязі всі необхідні для ремонту матеріали, запасні частини й покупні комплектуючі вироби.
Матеріали, запасні частини й комплектуючі вироби для ремонту основного встаткування енергогосподарства повинні бути заздалегідь відібрані й скомплектовані в повному обсязі, необхідному для ремонту, і на комплекті повинна бути бирка із вказівкою шифру, інвентарного номера цього встаткування й номера цеху, де воно встановлено.
При досить великій трудомісткості й тривалості ремонту доставка матеріалів, запасних частин і комплектуючих виробів до місця ремонту може провадитися не одночасно в повній кількості й повній номенклатурі, а по спеціально розробленому графіку, дотримання якого повинне бути обов’язковим для ремонтної ділянки, для складів і транспортного відділу. До початку робіт до місця ремонту повинен бути доставлений запас матеріалів, запасних частин і комплектуючих виробів, що забезпечує виконання робіт, запланованих на перший день роботи, а надалі — на кожний наступний день.
Після повного розбирання устаткування або розкриття ділянки мережі склад і кількість необхідних для ремонту матеріалів, запасних частин і комплектуючих виробів підлягають уточненню. При необхідності вносять корективи й у графіки їхньої доставки. Ремонтно-експлуатаційні ділянки повинні мати запас матеріалів, запасних частин і покупних комплектуючих виробів у розмірі тижневої потреби на виробництво технічного обслуговування й ремонту.
Простої устаткування в ремонті й трудові витрати на ремонт устаткування й мереж тягнуть більші збитки для виробництва. Необхідно берегти час ремонтно-експлуатаційного персоналу. Ремонтник не повинен витрачати час на відшукання, оформлення, одержання й доставку матеріалів до місця роботи, для цього доцільніше мати необхідне число комплектовщиків або диспетчерів.
До питань матеріального забезпечення варто віднести також забезпечення спецодягом, що провадиться виходячи із установлених норм і порядку, що діють на даному підприємстві.
Особливо варто сказати про забезпечення коштами захисту. Відповідальність за своєчасне забезпечення персоналу коштами захисту й комплектування цими коштами, організацію правильного зберігання, своєчасний огляд і випробування, вилучення непотрібних коштів із уживання, організацію обліку несуть по підпорядкованості головний енергетик, керівник енергоремонтної служби, начальник цеху і т.д.
Источник